Частина 5. Посібник з підготовки інструкторів CCT

ПЕРЕДМОВА

Повномасштабна війна в Україні поставила безпрецедентні виклики перед національною системою охорони здоров’я, зокрема — у сфері безпечного та своєчасного транспортування пацієнтів у критичному стані. У відповідь на ці виклики було започатковано важливу ініціативу, спрямовану на посилення спроможності системи екстреної медичної допомоги шляхом розроблення комплексного набору посібників із транспортування пацієнтів у критичному стані (CCT).

Ці матеріали були створені у співпраці національних і міжнародних експертів — на запит Всесвітньої організації охорони здоров’я та Державного закладу “ Український науково практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України” — за фінансової підтримки Європейського Союзу. Посібники ґрунтуються на найкращих міжнародних практиках і водночас ретельно адаптовані до українських умов, що забезпечує їхню актуальність і практичне застосування в реальній системі охорони здоров’я.

П’ять розділів цього видання покликані уніфікувати й удосконалити процеси, інфраструктуру та структуру управління, які необхідні для надання якісної медичної допомоги під час транспортування пацієнтів у критичному стані.

• Розділ 1 визначає стратегічні та операційні засади функціонування системи транспортування пацієнтів у критичному стані ( далі CCTS).
• Розділ 2 містить клінічні настанови для забезпечення безпечного та ефективного надання допомоги під час транспортування пацієнтів у критичному стані.
• Розділ 3 охоплює стандартизовані операційні процедури.
• Розділи 4 і 5 є навчальними посібниками для фахівців та інструкторів, сприяючи як поширенню знань, так і сталому професійну розвитку у межах CCTS.

Ці посібники — не лише технічні документи. Вони є свідченням стійкості, солідарності та непохитної відданості справі збереження життя. Вони уособлюють спільне бачення системи охорони здоров’я, здатної діяти швидко, скоординовано й ефективно навіть за найскладніших умов.

Закликаємо всіх медичних працівників, представників органів влади, освітян і партнерів активно впроваджувати ці інструменти, використовувати їх у повсякденній практиці та сприяти їх поширенню по всій території України. Це дозволить забезпечити надання допомоги кожному пацієнту саме тоді, коли вона найбільш необхідна, а також зробить систему сильнішою, більш скоординованою та стійкою до майбутніх викликів.

ВСТУП

В умовах триваючих викликів в Україні, де війна та кризові події підтвердили критичну необхідність у функціонуванні стійкої системи екстреної медичної допомоги, потреба у кваліфікованих фахівцях з транспортування пацієнтів у критичному стані (CCT) є особливо нагальною. Складність міжлікарняного транспортування пацієнтів у критичному стані в умовах високого ризику потребує не лише високого рівня технічної підготовки, але й наявності професійних інструкторів, здатних точно та впевнено передавати знання й навички, необхідні для збереження життя. Саме з цією метою створено Посібник з підготовки інструкторів CCT, який є ключовим ресурсом для забезпечення інструкторів знаннями, методиками та практичним досвідом, необхідними для проведення навчання з транспортування пацієнтів у критичному стані на найвищому рівні.

Враховуючи досвід, набутий внаслідок унікальних викликів, з якими стикається система охорони здоров’я України, цей посібник формує комплексну рамкову структуру підготовки інструкторів, які забезпечуватимуть навчання наступного покоління провайдерів CCT. Документ відображає колективний досвід інструкторів/ тренерів, фахівців екстреної медицини та інтенсивної терапії й пропонує структурований, доказовий підхід до підготовки інструкторів. Програма курсу передбачає чотири дні практико-орієнтованого навчання: підготовка та проведення навчальних сесій під наглядом, оволодіння навчальними технологіями, відпрацювання рефлексивної практики через обговорення. 
Такий підхід забезпечує не лише засвоєння знань з інтенсивної терапії та транспортування, але й формування навичок створення безпечного та ефективного навчального середовища, що покращує результати підготовки.

Особливий акцент у цьому виданні зроблено на формуванні національного кадрового потенціалу в Україні. Інструктори отримують інструменти для підготовки провайдерів, здатних ефективно діяти у складних та часто ресурсно обмежених умовах. Використання уніфікованих протоколів, чек-листів та симуляційного навчання сприяє взаємній сумісності та послідовності, забезпечує безперебійну роботу бригад CCT у різних регіонах і формує основу для співпраці з міжнародними партнерами. Посібник узгоджений з міжнародними найкращими практиками медичної освіти та інтегрує принципи управління ресурсами команди (Crew Resource Management), клінічної симуляції та орієнтованого на здобувача підходу.

Посібник з підготовки інструкторів CCT є свідченням стійкості та відданості української медичної спільноти. Його мета — створення єдиної мови та уніфікованого підходу до навчання у сфері інтенсивної терапії та транспортування пацієнтів, надання інструкторам можливості рятувати життя, покращувати результати лікування та зміцнювати систему екстреної медичної допомоги. В умовах безпрецедентних викликів, що постали перед Україною, цей посібник є важливим кроком до формування сталого кадрового потенціалу, здатного забезпечувати надання допомоги пацієнтам у критичному стані навіть у найскладніших обставинах.

ПОДЯКИ

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну у 2022 році та пов’язана з ним війна призвели до різкого збільшення кількості пацієнтів у критичному стані як поблизу лінії фронту, так і в інших регіонах країни. Окремі заклади охорони здоров’я (далі ЗОЗ) зазнали перевантаження та потребували допомоги. Це зумовило необхідність створення системи розподілу та транспортування пацієнтів у критичному стані по території України та за її межі.

З огляду на закритий повітряний простір і значні відстані, автотранспортне перевезення пацієнтів у критичному стані постало як окрема спеціалізована галузь медицини, що на той час залишалася практично не врегульованою належними клінічними рекомендаціями. Ці матеріали покликані заповнити цю прогалину..

Від імені ДЗ „УНПЦ ЕМД та МК МОЗ України” щиро дякую всім фахівцям і організаціям, чий професійний досвід і плідна співпраця стали вирішальними у створенні цього ресурсу. Завдяки їхнім спільним зусиллям вдалося зробити вагомий крок у реалізації нашої спільної мети — удосконалення системи екстреної медичної допомоги в Україні, передусім для пацієнтів у критичному стані, які потребують допомоги саме тоді, коли вона є життєво необхідною.

Неможливо подякувати кожному окремо, оскільки багато фахівців долучилися до рецензування, надали зворотний зв’язок та внесли змістовні пропозиції під час розробки матеріалів, що склали пакет ресурсів з транспортування пацієнтів у критичному стані (Critical Care Transfer Package). Нижче зазначено основних партнерів:

• Artesans-ResQ Німеччина: Джонатан Бен Вінке
• Artesans-ResQ Україна: Ілля Білоконов; Максим Дорманн
• Міністерство охорони здоров’я України: Арман Качарян
• Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України: Ольга Білощицька
• Регіональне бюро ВООЗ у Європі: Джонатан Бен Вінке (технічний консультант); Рейчел Джейн Флетчер (технічний консультант); Гуннар Фарстад (технічний консультант); Тімоті Дас (технічний консультант); Ігор Перегінець (регіональний директор з питань надзвичайних ситуацій)
• Окрема подяка Європейському товариству екстреної медицини (EUSEM) за їхній фаховий перегляд і коментарі: Вільгельм Берінгер; Роберт Ліч; Крістоф Тесторі; Абдо Хурі; Ерік Ревю; Александр Нюрнбергер; Рут Браун; Йованка Блунк; Карен Пітерс; Атул Бансал

Особлива вдячність — усім українським фахівцям екстреної медичної допомоги, які взяли участь у тренінгах та поділилися своїми ідеям.. Ваші відгуки допомогли значно покращити цей матеріал.

Окремо висловлюємо щиру вдячність пану Джонатану Вінке, який вклав надзвичайно багато зусиль, часу та енергії у розробку цього пакету ресурсів — від концепції до фінального втілення. Його робота охопила регіони України, до яких рідко дістаються іноземні фахівці. Працюючи пліч-о-пліч із українськими колегами зі служби екстреної медичної допомоги, він надавав підтримку під час складних перевезень пацієнтів у критичному стані, ділився практичними знаннями й досвідом.Глибоке розуміння контексту і щире ставлення до українських колег стали важливою основою для співпраці. Без його особистої участі створення цього комплексу матеріалів було б неможливим.

Візуальне оформлення та макет публікації стали можливими завдяки креативній роботі бригади 4PLUS4, за що висловлюємо особливу подяку Акселю Карлссону та Беатріс Ґраф-Перейра.

Переклад здійснено командою бюро перекладів AplusLS у складі: Ольги Рожнятовської, Богдана Висоцького, Юлії Конаш та директора бюро Наталії Зачинської. Окрема подяка висловлюється Галині Юріївні Цимбалюк за редакторську роботу над перекладом, зокрема за перевірку точності й коректності медичної термінології та її узгодження з офіційними стандартами й протоколами.

Підготовка та публікація цих матеріалів стала можливою завдяки фінансовій підтримці Служби інструментів зовнішньої політики Європейської Комісії (FPI).

З повагою,
д-р Віталій Крилюк
Директор
Державного закладу
Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України.

СКОРОЧЕННЯ

РОЗДІЛ 1. КУРС ДЛЯ ІНСТРУКТОРІВ

РОЗКЛАД

---

Методологічна основа інструкторського курсу

---

Вступ

Курс інструктора із транспортування критичних пацієнтів (ССТ) — це інтенсивна чотириденна програма, призначена для підготовки слухачів до ролі кваліфікованих інструкторів, здатних проводити високоякісне навчання щодо транспортування критичних пацієнтів (ССТ). Основний підхід курсу інструктора CCT полягає в тому, що майбутні інструктори готують і викладають компоненти курсу провайдера CCT під наглядом, що дає змогу отримати практичний викладацький досвід і добре засвоїти структуру навчальної програми провайдера. Така практична методологія гарантує, що слухачі не лише опановують зміст курсу, але й розвивають викладацькі навички, необхідні для ефективного навчання інших. Розділ 1 визначає основну методологію, яка лежить в основі курсу, узгоджуючись із заходами першого дня — реєстрація, вступ, поділ на групи, перерва на каву, підготовка та завершення дня — і формує рамкову основу для застосування цих принципів протягом усієї програми.

Основний підхід: підготовка і викладання курсу провайдера CCT

Фундаментальна філософія курсу інструктора CCT ґрунтується на навчанні через досвід під час контрольованої практики. Майбутні інструктори отримують завдання підготувати і провести заняття з навчальної програми курсу провайдера CCT, які формують основу навчальних станцій курсу (наприклад, сесії A1, A2, A3, B1, B2, B3). Ці сесії безпосередньо походять із курсу провайдера CCT і охоплюють ключові навички транспортування критичних пацієнтів, зокрема оцінку стану пацієнта, підтримання прохідності дихальних шляхів, гемодинамічну стабілізацію та ведення пацієнтів з політравмою. Під керівництвом досвідчених фасилітаторів слухачі готують ці сесії протягом першого дня та викладають їх іншим групам під час ротацій у дні 2–4. Такий підхід виконує дві основні функції:

Практичний досвід: проводячи заняття під наглядом, слухачі здобувають безпосередній досвід у викладанні матеріалу з екстреної медицини, управлінні динамікою навчальної групи та реагуванні на виклики в реальному часі, що сприяє розвитку впевненості та професійної компетентності.

Розуміння структури: підготовка і проведення сесій курсу провайдера дозволяє слухачам глибоко засвоїти структуру навчальної програми CCT, зокрема її логіку переходу від базових навичок (наприклад, A1: базова оцінка стану пацієнта) до складних сценаріїв (наприклад, B3: симуляція політравми). Це поглиблює їхню здатність у майбутньому розробляти та проводити ефективні навчальні програми.

Ця модель контрольованого викладання підкреслюється під час сесії підготовки в перший день, коли слухачів поділяють на чотири групи — дві Робочі групи A (що готують сесії A1–A3) і дві Робочі групи B (що готують сесії B1–B3) — для підготовки конкретних сесій курсу провайдера. Упродовж усього курсу фасилітатори надають зворотний зв’язок щодо викладацької діяльності, забезпечуючи вдосконалення інструкторських технік паралельно з опануванням навчального матеріалу курсу провайдера.

Мета курсу: курс інструктора CCT має на меті підготувати інструкторів, які зможуть ефективно викладати курс провайдера CCT та адаптувати його принципи до різноманітних умов екстреної медицини.

Конкретні цілі включають:

• Підготовку і проведення сесій курсу провайдера CCT під наглядом з метою здобуття практичного викладацького досвіду.
• Розуміння структури та послідовності навчальної програми курсу провайдера CCT для розробки ефективного навчання.
• Опанування основних навчальних сесій таких як : лекціії, демонстрації, практичні навички, симуляції та обговорення.
• Формування безпечного та інтерактивного навчального середовища для активного залучення слухачів і ефективного опанування навичок.
• Надання конструктивного зворотного зв’язку та фасилітація обговорювань для покращення навчальних результатів.
• Інтеграцію стандартних операційних процедур (SOPs) та мультимедійних інструментів для забезпечення послідовності та залученості в навчанні.

Основні методологічні принципи

Курс базується на п’яти принципах, які підтримують підхід контрольованого викладання та узгоджуються зі змістом навчальної програми курсу провайдера CCT:

Навчання через досвід: слухачі навчаються через практику — готуючи та викладаючи сесії курсу провайдера; вони засвоюють як зміст, так і підходи до викладання.

Орієнтація на слухача: методи викладання адаптовані до потреб і стилів навчання слухачів і їхніх майбутніх слухачів, забезпечуючи доступність і залучення.

Поступове ускладнення: Курс відображає поступовість навчальної програми провайдера — перехід від базових до поглиблених навичок, із поступовим зростанням складності завдань контрольованого викладання.

Рефлексивна практика: обговорення стимулюють слухачів до осмислення власного досвіду викладання та вдосконалення підходів на основі зворотного зв’язку від фасилітаторів і колег.

Практика, заснована на доказах: методики навчання та зміст курсу провайдера спираються на найкращі практики в медичній освіті та екстреній медицині, що забезпечує відповідність сучасним стандартам.

Розбір структури курсу та його окремих складових

---

Вступ

Курс інструктора з транспортування пацієнтів у критичному стані (CCT) використовує обговорення як ключовий елемент навчального підходу, що дає слухачам змогу осмислювати власний досвід викладання, удосконалювати навчальні техніки та глибше розуміти програму провайдера CCT. Такі розбори проводяться після кожної ротації у дні 2, 3 і 4, одразу після практичного викладання сесій провайдера (A1–A3, B1–B3) під наглядом. Вони відповідають основному підходу курсу: майбутні інструктори готують і викладають зміст курсу провайдера своїм колегам, набуваючи практичного досвіду та засвоюючи структуру програми. Обговорення широкого кола тем — від методик викладання до розробки симуляцій — сприяє розвитку практики професійного самоаналізу, заохочує колегіальний зворотний зв’язок і підвищує здатність слухачів ефективно проводити навчання з екстреної медицини. Цей розділ описує шість структурованих оглядів (розборів), їхні теми та роль у підтримці моделі контрольованого викладання.

Призначення обговорення

Обговорення: слухачі аналізують власне викладання, визначаючи сильні сторони та напрямки для покращення.

Зворотний зв’язок: фасилітатори й колеги надають конструктивний зворотний зв’язок відповідно до моделі контрольованого викладання.

Консолідація: обговорення пов’язують практичний досвід із навчальною програмою провайдера CCT, зміцнюючи її структуру та зміст.

Розвиток навичок: слухачі вдосконалюють методики викладання, зокрема демонстрацію, надання зворотного зв’язку та фасилітацію симуляцій.

Співпраця: групові обговорення формують відчуття спільноти, заохочуючи слухачів вчитись з різних точок зору.

Кожне обговорення триває приблизно 30–45 хвилин і структурований за моделями на кшталт «Плюс- Дельта» (що вдалося, що можна покращити) для обговорення. Фасилітатори забезпечують безпечне, відкрите середовище, заохочуючи щирий діалог і практичні висновки.

Структура навчальних розборів/ обговорень

Розклад на Дні 2–4 включає шість ротацій, після кожної з яких відбувається обговорення :

День 2:
Ротація 1 (09:15–12:15): Розбір 1 (Робоча група A), Розбір 2 (Робоча група B)
Ротація 2 (13:15–16:30): Розбір 2 (Робоча група A), Розбір 1 (Робоча група B)

День 3:
Ротація 3 (09:15–12:15): Розбір 3 (Робоча група A), Розбір 4 (Робоча група B)
Ротація 4 (13:15–16:30): Розбір 4 (Робоча група A), Розбір 3 (Робоча група B)

День 4:
Ротація 5 (09:15–12:15): Розбір 5 (Робоча група A), Розбір 6 (Робоча група B)
Ротація 6 (13:15–16:30): Розбір 6 (Робоча група A), Розбір 5 (Робоча група B)

Кожна сесія зосереджена на конкретних темах, що відповідають змісту ротації, забезпечуючи обговорення слухачам відповідних методів викладання та елементів навчального курсу провайдера.

Обговорення навчального заняття 1: ролі у навчанні: викладач, наставник, демонстрація та станція-вправа

Відмінності між викладачем та наставником

Мета: розмежувати ролі викладача та наставника в навчанні з екстреної медицини та ефективно застосовувати обидві.

Зміст: цей розбір досліджує відмінні, але взаємодоповнюючі ролі викладача та наставника. Викладач подає структурований матеріал, забезпечуючи, щоб слухачі опанували конкретні навички (наприклад, підтримання прохідності дихальних шляхів у вправі A1), тоді як наставник надає персоналізовану підтримку, сприяючи формуванню впевненості та професійному зростанню. Учасники обговорюють, як збалансувати ці ролі під час проведення сесій курсу провайдера, використовуючи приклади з нещодавньої ротації. Поправити техніку виконання навички - це функція інструктора, тоді як мотивувати до покращення - це прояв менторства. Сесія зосереджена на стратегіях викладання й менторства: постановці чітких навчальних цілей (викладацький підхід) та формулюванні відкритих запитань (менторський підхід). Фасилітатори ілюструють їх прикладами ефективної взаємодії інструктора з слухачами. Учасники обговорюють власний досвід викладання, визначаючи моменти, коли вони діяли як викладач або наставник, і обговорюють, як інтегрувати обидві ролі для покращення результатів навчання.

Як демонструвати

Мета: вдосконалити техніку демонстрацій клінічних навичок із програми курсу провайдера так, щоб вони були зрозумілими та захопливими.

Зміст: Ця сесія зосереджується на ефективному проведенні демонстрацій — ключовому елементі провайдерських сесій, таких як Демонстрація A1 (наприклад, забезпечення прохідності дихальних шляхів). Учасники дізнаються про складові успішної демонстрації: підготовка (досконале володіння навичкою), чіткість (використання зрозумілих термінів та візуальних матеріалів) та залучення (включення слухачів за допомогою запитань). Фасилітатори звертають увагу на типові помилки, такі як поспішність або перевантаження інформацією, та пропонують стратегії на кшталт поділу складних навичок на кроки та використання методики «мислення вголос» для пояснення дій. Учасники обговорюють власну участь у Демонстрації A1, обговорюють виклики (наприклад, як відповідати на запитання слухачів) та отримують зворотний зв’язок від колег і фасилітаторів. Сесія включає рольову гру, в якій слухачі практикують демонстрацію навички з курсу провайдера, удосконалюючи свій підхід на основі зворотного зв’язку.

Відпрацювання (drill) як метод навчання

Мета: розглянути принципи проєктування та проведення навчальних станцій для відпрацювань для формування впевненості та практичних навичок у провайдерів.

Зміст: цей розбір присвячений використанню навчальних станцій для відпрацювань, як-от відпрацювання A1, для розвитку м’язової памʼяті та впевненості у володінні навичками (наприклад, оцінка стану пацієнта). Учасники вивчають принципи створення вправ для відпрацювання, які поєднують повторюваність із зацікавленням: постановка чітких цілей, забезпечення негайного зворотного зв’язку.

Обговорення охоплює поетапність (scaffolding) — від простих завдань до складніших — і управління динамікою групи, наприклад, поєднання сильніших і слабших слухачів. Фасилітатори діляться стратегіями підтримання мотивації, такими як завдання на час чи варіації сценаріїв, та наголошують на важливості безпеки під час вправ. Учасники аналізують своє проведення Відпрацювання A1, обговорюючи сильні сторони (наприклад, чіткі інструкції) та можливості для вдосконалення (наприклад, управління часом). Вони також генерують ідеї щодо адаптації навчальних станцій ( Відпрацювання) до різних потреб слухачів, забезпечуючи відповідність до навчального плану курсу провайдера.

Обговорення навчального заняття 2: лекція та станція практичних навичок як методи підвищення кваліфікації

Лекція як метод

Мета: розвинути навички проведення цікавих і структурованих лекцій на основі навчальної програми для провайдерів.

Зміст: у цій сесії розглядається мистецтво ефективного викладання лекцій, зокрема таких, як Лекція B1 на тему розширеної екстреної допомоги (ALS). Учасники навчаються структурувати лекцію з чітким вступом, основною частиною та висновками, використовуючи візуальні матеріали (наприклад, слайди) та методи залучення, як-от розповіді чи клінічні випадки. Фасилітатори обговорюють адаптацію змісту до різних аудиторій, уникнення типових помилок, таких як монотонна подача чи перевантаження інформацією, а також інтеграцію інтерактивних елементів (наприклад, сесій питань і відповідей). Учасники аналізують свій досвід з Лекцією B1, ділячись успіхами (наприклад, залучення слухача через клінічний випадок) і викликами (наприклад, утримання темпу). Сесія включає практичне завдання: слухачі проводять фрагмент міні-лекції, отримують зворотний зв’язок щодо чіткості та зацікавлення, а також обговорюють, як узгодити лекції з цілями навчальної програми провайдерів.

Метод викладання практичних навичок

Мета: розробити й ефективно організувати метод викладання практичних навичок для активного опанування клінічних умінь провайдерами.

Зміст: у цій сесії обговорення розглядаються навчальні станції, як-от Практичні навички B1.1 та B1.2 (наприклад, встановлення периферичного венозного доступу, постановка центрального венозного катетера), які є ключовими елементами навчальної програми для провайдерів. Учасники вивчають принципи створення станцій, що забезпечують баланс між інструктажем, практикою та зворотним зв’язком, щоб слухачі досягали високого рівня володіння навичками. Обговорення охоплює підготовку обладнання, визначення навчальних цілей і ефективну ротацію слухачів. Фасилітатори акцентують увагу на поетапному навчанні — поступовому переході від базових до складніших навичок — і конструктивному підході до виправлення помилок. Учасники аналізують власний досвід фасилітації станцій практичних навичок, обговорюючи залученість слухачів і надання зворотного зв’язку. Вони відпрацьовують створення навчальної станції для формування конкретної практичної навички провайдера, з урахуванням коментарів фасилітаторів, та опановують способи адаптації станції до різної кількості слухачів чи часових обмежень.Вони відпрацьовують створення навчальної станції для формування конкретної практичної навички провайдера, з урахуванням коментарів фасилітаторів, та опановують способи адаптації станції до різної кількості слухачів чи часових обмежень.

Як ефективно розвивати навички

Мета: розробити стратегії для допомоги слухачам у переході від початкового до впевненого рівня володіння навичками провайдера.

Зміст: у цій сесії розглядається цілеспрямована практика як шлях до підвищення майстерності у провайдерських навичках, таких як у сесіях B1.1 та B1.2. Учасники вивчають, як ставити проміжні цілі, використовувати показники ефективності (наприклад, час виконання завдання) та надавати конструктивний зворотний зв’язок, який мотивує до вдосконалення. Обговорюються підходи до розвитку самостійності слухачів через використання самооцінки та створення сприятливого навчального середовища. Фасилітатори діляться прикладами ефективних освітніх стратегій — зокрема, поетапне відпрацювання складних навичок або наставництво з боку більш досвідчених слухачів. Учасники аналізують моменти ротації, коли вони сприяли вдосконаленню навичок слухачів, а також обговорюють труднощі, наприклад подолання розчарування та емоційної напруги. На основі цього вони розробляють план застосування зазначених стратегій у наступних навчальних сесіях, забезпечуючи їх узгодженість із навчальною програмою.

Обговорення навчального заняття 3: безпечне навчальне середовище, форми зворотного зв’язку, стратегії командної роботи

Безпечне навчальне середовище

Мета: створити психологічно безпечне середовище для проведення сесій з навчальної програми провайдера.

Зміст: у цій сесії розглядається концепція психологічної безпеки, критично важлива для таких сесій, як A2 (наприклад, управління ШВЛ). Учасники вивчають, як формувати довіру, заохочувати до запитань і сприймати помилки як звичну частину навчання. Розглядаються практичні стратегії: встановлення чітких правил, добір коректних висловів та підтримка слухачів у подоланні хвилювання.. Фасилітатори діляться техніками управління складними ситуаціями, як-от захисна поведінка слухача, та наголошують на важливості вразливості з боку інструктора (наприклад, визнання невпевненості). Учасники аналізують ротацію A2, обговорюючи, як вони сприяли створенню безпеки (наприклад, через залучення до дискусії) і які труднощі виникали (наприклад, домінування окремих слухачів). У рамках рольової гри слухачі відпрацьовують реагування на занепокоєння слухача та отримують зворотний зв’язок щодо забезпечення безпеки.

Механізм зворотного зв’язку

Мета: надати конструктивний зворотний зв’язок, що сприяє підвищенню ефективності слухача під час сесій.

Зміст: у цій сесії розглядаються моделі зворотного зв’язку, такі як метод «сендвіча» (позитивне – конструктивне – позитивне) і модель Пендлтона (самооцінка слухача – коментарі інструктора), застосовувані під час відпрацювання практичних навичок слухачами, як-от у A2. Учасники вивчають, як зробити зворотний зв’язок зрозумілим, своєчасним і практичним, уникаючи загальних чи надто критичних висловлювань. Обговорюється баланс між похвалою та зауваженнями, а також адаптація зворотного зв’язку до потреб слухача. Фасилітатори діляться прикладами ефективного зворотного зв’язку з A2 (наприклад, схвальний відгук про техніку з рекомендацією для її вдосконалення). Учасники аналізують власне надання зворотного зв’язку, обговорюють успіхи й труднощі та практикуються у створенні зворотного зв’язку в змодельованій ситуації, отримуючи коментарі від колег і фасилітаторів.

Стратегії командної взаємодії

Мета: підвищити ефективність командної роботи під час провайдерських сесій і у навчальному середовищі.

Зміст: у цій сесії розглядається динаміка командної взаємодії під час сценаріїв курсу для провайдерів (наприклад, А2) із використанням підходів, зокрема управління ресурсами команди (Crew Resource Management, CRM), щоб підвищити ефективність співпраці в умовах високого стресу. У цій сесії розглядається динаміка командної взаємодії під час сценаріїв курсу для провайдерів (наприклад, А2) із використанням підходів, зокрема управління ресурсами команди (Crew Resource Management, CRM), щоб підвищити ефективність співпраці в умовах високого стресу.

Учасники складають план застосування стратегій командної роботи під час занять курсу для провайдерів.

Вони виконують навчальну вправу з розвитку командної взаємодії (на згуртування та чіткий розподіл ролей) і отримують зворотний зв’язок від фасилітатора.

Обговорення навчального заняття 4: Безпечне навчальне середовище, механізм зворотного зв’язку, стратегії командної взаємодії

Контекст: сесія проводиться після третьої ротації (Підгрупа B: Вступ B2, Демонстрація B2, відпрацювання B2) або після четвертої ротації (Підгрупа A), з фокусом на складні провайдерські сценарії, зокрема зокрема випадки політравми.

Зміст: ця сесія повторює теми, розглянуті в DeЧДief 3 — безпечне навчальне середовище, механізм зворотного зв’язку та стратегії командної взаємодії, — але в контексті ротації B2 (наприклад, ведення пацієнта з множинною травмою). Учасники аналізують свій досвід під час B2, обговорюючи, як вони створювали безпечне середовище, надавали зворотний зв’язок і сприяли командній роботі. У дискусії наголошується на адаптації стратегій до складних сценаріїв, таких як забезпечення чіткої комунікації під час тренувань у ситуаціях з високим ризиком. Фасилітатори надають індивідуальний зворотний зв’язок, а слухачі практикують застосування цих підходів у сценаріях B2, забезпечуючи узгодженість з цілями провайдерського курсу. Повторення матеріалу сприяє закріпленню критичних навичок у різних контекстах.

Обговорення навчального заняття 5: клінічна симуляція, методи розбору та обговорення

Клінічна симуляція

Мета: зрозуміти переваги та виклики симуляційного навчання в межах провайдерського курсу.

Зміст: у цій сесії розглядаються симуляційні заняття (наприклад, A3.1 та A3.2), які поєднують вивчені навички у реалістичних клінічних ситуаціях. Учасники дізнаються, що симуляція допомагає безпечно відпрацьовувати складні дії в умовах, наближених до реальних. Обговорюються основні принципи побудови симуляцій: чіткі цілі, правдоподібні сценарії та можливість оцінки результатів. Також розглядаються труднощі — обмежені ресурси чи хвилювання слухачів. Фасилітатори діляться порадами, як зробити симуляцію максимально ефективною, наприклад через повторення та обговорення після відпрацювання . Учасники аналізують власне проведення симуляцій A3, відзначають успіхи (залучення учнів) і проблеми (технічні збої), після чого складають план адаптації симуляцій для різних рівнів підготовки слухачів згідно зі стандартами курсу.

Методи обговорень

Мета: проводити ефективні розбір та обговорення після симуляцій у межах провайдерських сесій.

Зміст: у цій сесії розглядаються техніки обговорень та розборів, такі як «Plus-Delta» та керована обговорення, для обговорень після симуляційних занять, зокрема в A3. Учасники навчаються створювати безпечний простір, заохочувати до самооцінки та опрацьовувати емоційні реакції. Обговорення включає техніку постановки відкритих запитань і зв’язок результатів симуляцій із реальними клінічними ситуаціями. Фасилітатори наводять приклади ефективних обговорень A3, підкреслюючи важливість балансу між клінічними аспектами і методикою викладання. Учасники аналізують власний досвід проведення розборів,, обговорюють виклики (наприклад, управління часом) і практикують проведення пробного обговорення,, отримуючи зворотний зв’язок щодо своїх навичок.

Обговорення навчального заняття 6: вдосконалення симуляційних занять та методи їх моделювання

Вдосконалення симулятора

Мета: підвищити реалістичність симуляцій та залученість слухачів під час навчальних занять курсу для провайдерів.

Зміст: ця сесія зосереджена на вдосконаленні симуляційного обладнання для сценаріїв провайдерського курсу, таких як B3 (наприклад, політравма). Учасники вивчають, як додавати сенсорні елементи (наприклад, звукові ефекти, муляжі), прописувати реалістичні сценарії та використовувати технології (наприклад, монітори життєвих показників). Обговорюються способи балансування між реалістичністю та практичністю, використання недорогих матеріалів чи акторської гри. Фасилітатори діляться креативними ідеями та методами оцінки ефективності симуляцій. Учасники аналізують власний досвід моделювання B3, обговорюють вдосконалення (наприклад, додавання реалістичних життєвих показників) і виклики (наприклад, обмежені ресурси). Вони генерують ідеї для оновлення своїх симуляційних налаштувань, забезпечуючи відповідність навчальним цілям провайдерського курсу.

Методи моделювання

Мета: створювати та проводити симуляції, що відображають реальні клінічні виклики.

Зміст: у цьому обговорені розглядається дизайн симуляцій для провайдерських сценаріїв, зокрема B3, включаючи визначення цілей, створення сценаріїв, вибір обладнання та підготовку слухачів.

Учасники навчаються проводити симуляції, керуючи часом, надаючи підказки та забезпечуючи безпеку. Фасилітатори обговорюють проблеми, такі як зниження залучення слухачів або технічні збої, та пропонують стратегії адаптації до різної кількості слухачів. Учасники аналізують свій досвід проведення B3, обговорюють успіхи (наприклад, реалістичний сценарій) і труднощі (наприклад, темп сесії). Вони створюють приклад симуляційного сценарію, отримують поради від колег і обговорюють, як використовувати симуляції в навчанні провайдерів.

Розподіл на групи

---

Мета розподілу на групи

Розподіл слухачів на групи виконує кілька ключових завдань:

• Структурована співпраця: поділ на чотири групи забезпечує оптимальний розмір команди, що сприяє активній участі у підготовці та викладанні провайдерських сесій.
• Збалансоване навчання: формуються змішані команди з слухачів із різним професійним досвідом, що сприяє навчанню за принципом «рівний навчає рівного».
• Фокус на навчальну програму: призначення підгруп до конкретних провайдерських сесій (A1, A2, A3 для підгруп 1A і 2A; B1, B2, B3 для підгруп 1B і 2B) дозволяє слухачам спеціалізуватись на певному блоці програми, глибше опанувати матеріал і передати його іншим.
• Навчання через практику: об’єднання підгруп A і B у Навчальні групи дає змогу слухачам викладати провайдерські сесії одне одному під наглядом, моделюючи реальні інструкторські ситуації й розвиваючи впевненість.
• Рівність участі у ротаціях: структура забезпечує, що всі слухачі візьмуть участь у всіх провайдерських сесіях (A1, A2, A3, B1, B2, B3) завдяки ротації, отримуючи повне охоплення навчального матеріалу.

Організація слухачів у групи з чіткими назвами (1A, 2A, 1B, 2B) допомагає уникнути плутанини з фіксованими назвами сесій (A1, A2, A3, B1, B2, B3) і підтримує модель викладання під наглядом.

Процес розподілу на групи

Розподіл на групи відбувається під час 30-хвилинної сесії першого дня (09:45–10:15) під керівництвом досвідчених фасилітаторів. Процес побудований з урахуванням ефективності, інклюзивності та навчальних принципів курсу.

Крок 1: випадковий розподіл на чотири групи

Учасників випадковим чином поділяють на чотири групи з метою забезпечення різноманітності та справедливості. Методи випадковості можуть включати:

• Витягування імен із капелюха або використання цифрового генератора.
• Роздавання карток із номерами, що відповідають групам.
• Розподіл за участі фасилітатора, який слідкує, щоб попередні знайомства не впливали на формування груп.

Мета — сформувати збалансовані команди з слухачів різних професійних категорій (парамедики, медсестри, лікарі), різного досвіду й рівня підготовки до викладання. Зазвичай у кожній підгрупі 4–6 слухачів, залежно від загальної кількості.

Чотири підгрупи мають такі призначення:

• Підгрупа 1A та Група 2A: готують і викладають провайдерські сесії A1, A2, A3 під наглядом.
• Підгрупа 1B та Група 2B: готують і викладають провайдерські сесії B1, B2, B3 під наглядом.

Фасилітатори наголошують, що назви підгруп (1A, 2A, 1B, 2B) відрізняються від назв сесій (A1–A3, B1– B3), які залишаються фіксованими відповідно до CCT Provider Curriculum. Наприклад, підгрупа 1A готує сесії A1–A3, тоді як підгрупа 1B — сесії B1–B3. Така структура забезпечує чіткість у розподілі ролей і відповідальності.

Крок 2: формування навчальних груп

Після формування чотирьох підгруп їх об’єднують у дві навчальні групи:

• Навчальна група 1: складається з підгруп 1A та 1B.
• Навчальна група 2: складається з підгруп 2A та 2B.

У кожній навчальній групі пари підгруп A і B співпрацюють упродовж курсу, навчаючи одна одну закріпленим провайдерським сесіям під час ротацій у дні 2–4. Ця взаємна модель навчання передбачає:

• Підгрупа A (1A або 2A) викладає провайдерські сесії A1, A2, A3 для групи B (1B або 2B).
• Підгрупа B (1B або 2B) викладає провайдерські сесії B1, B2, B3 для групи A (1A або 2A).

Приклад: у навчальній Групі 1 під час ротації 1 (День 2, 09:15–12:15)

Підгрупа 1A викладає сесію A1 (Вступ, Демонстрація, Тренування) для підгрупи 1B.

Одночасно у навчальній Групі 2 Група 2B викладає сесію B1 (Лекція, Навичка 1.1, Навичка 1.2) для підгрупи 2A.

Ця структура дозволяє слухачам чергувати ролі інструктора й слухача, здобуваючи досвід у викладанні провайдерского матеріалу й отримуючи зворотний зв’язок від колег та фасилітаторів. Модель навчальних підгруп сприяє співпраці, оскільки слухачі вибудовують довіру й покладаються один на одного в опануванні навчальної програми.

Крок 3: згуртування підгруп та їх орієнтація

Решта часу сесії з поділу на групи присвячена ознайомленню слухачів зі своїми підгрупами та навчальними групами. Передбачені такі активності:

• Знайомство: Учасники представляються у межах своєї підгрупи (1A, 2A, 1B або 2B), розповідаючи про свій професійний досвід, практику в інтенсивній терапії та цілі проходження курсу. Це сприяє налагодженню взаєморозуміння для ефективної співпраці під час підготовки й викладання.
• Уточнення ролей: Фасилітатори пояснюють обов’язки кожної підгрупи (1A, 2A, 1B, 2B), зокрема які саме провайдерські сесії (A1, A2, A3 або B1, B2, B3) вони готуватимуть і викладатимуть. Особливу увагу приділяють моделі викладання під супроводом — коли слухачі навчають групу-партнера зі своєї навчальної групи. Також наголошується на відмінності між назвами підгруп (1A, 2A, 1B, 2B) та назвами сесій (A1, A2, A3, B1, B2, B3).
• Огляд логістики: фасилітатори окреслюють розклад ротацій, щоб слухачі чітко розуміли, коли їхня група викладатиме або навчатиметься на конкретних сесіях. Наприклад, пояснюється, що підгрупа 1A із навчальної групи 1 викладатиме сесію A1 під час першої ротації, а навчатиметься на сесії B1 під час другої ротації.
• Вправа для розвитку командної взаємодії: проводиться коротка вправа, наприклад, обговорення клінічного сценарію з курсу для провайдерів або вирішення задачі, пов’язаної з проведенням сесії. Це сприяє згуртованості групи та готує слухачів до спільної роботи.

Фасилітатори стежать за тим, щоб усі слухачі відчували себе включеними в процес і чітко розуміли свої ролі. Вони відповідають на запитання щодо структури груп, призначення сесій або обов’язків викладача.

Значення поділу на групи

Процес поділу на групи є невід’ємною складовою успіху курсу інструктора з надання допомоги критичному пацієнту, оскільки він реалізує підхід навчання під наглядом і підтримує практичні цілі курсу. Його значення полягає в наступному:

1. Забезпечення навчання під наглядом

   Формування підгруп 1A, 2A, 1B і 2B та їх об’єднання у навчальні підгрупи забезпечує основний підхід: слухачі готують і викладають сесії для провайдерів (A1, A2, A3, B1, B2, B3) під наглядом. Викладаючи призначені сесії (наприклад, A1 для підгрупи 1A) своїм колегам із навчальної підгрупи, слухачи:

   • практикуються у проведенні лекцій, демонстрацій, практичних навичок і симуляцій.
   • отримують своєчасний зворотний зв’язок від фасилітаторів та колег, удосконалюючи свої методи викладання.
   • набувають упевненості в управлінні динамікою навчальної групи та реагуванні на виклики в реальному часі.

2. Поглиблення розуміння програми

   Призначення підгруп 1A і 2A для проведення сесій A1, A2, A3, а підгруп 1B і 2B — для сесій B1, B2, B3 дозволяє слухачам оволодіти окремим блоком програми для провайдерів перед його викладанням. Взаємне навчання в межах навчальних підгруп гарантує, що слухачі опрацюють всі сесії курсу, здобувши повне розуміння його структури та змісту.

3. Побудова співпраці та різноманітних команд

   Випадковий розподіл слухачів у групи дозволяє сформувати команди з різним професійним досвідом і рівнем знань. Такий підхід збагачує процес навчання, оскільки слухачі обмінюються ідеями як під час підготовки у день 1, так і в ході ротацій. Структура навчальних груп заохочує співпрацю: групи А та B взаємодоповнюють одна одну, забезпечуючи якісне викладання. Це формує взаємоповагу й розвиває командну роботу, що є ключовим для ефективного навчання та подальшої практики.

4. Збалансований розподіл навчальних сесій (ротацій)

   Поділ на групи гарантує, що всі слухачі опрацюють усі сесії курсу для провайдерів завдяки ротаційному розкладу. Наприклад, у навчальній групі 1: Поділ на групи гарантує, що всі слухачі опрацюють усі сесії курсу для провайдерів завдяки ротаційному розкладу. Наприклад, у навчальній групі 1:

   • Підгрупа 1A викладає A1, A2, A3 і навчається на B1, B2, B3.
   • Підгрупа 1B викладає B1, B2, B3 і навчається на A1, A2, A3.

   Такий рівний розподіл забезпечує, що слухачі завершують курс із цілісним розумінням програми.

5. Створення безпечного навчального середовища

   Поділ на групи формує відчуття спільноти всередині підгруп та навчальних груп, заохочуючи слухачів підтримувати одне одного під час викладання під наглядом. Така атмосфера співпраці відповідає акценту курсу на психологічній безпеці та готує слухачів до створення подібного середовища для майбутніх слухачів.

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРУВАННЯ КУРСУ

Навчальні цілі: розділ 2

---

1. Клінічні компетентності. Сформувати розуміння знань і навичок, необхідних для транспортування пацієнтів у критичному стані, включно з виконанням розширених медичних процедур та застосуванням практик, що ґрунтуються на доказах, з метою розбудови ефективних програм підготовки з медичної евакуації (MEDEVAC).
2. Командна згуртованість. Усвідомити важливість злагодженої роботи команди під час високоризикових медичних евакуацій, що забезпечує кращу координацію дій медичних працівників у воєнному середовищі.
3. Комунікація. Оцінити роль ефективної комунікації у забезпеченні безпеки пацієнта та підтриманні ситуаційної обізнаності команди під час транспортування у критичному стані.
4. Структура курсу. Засвоїти модель чотириденного курсу провайдера CCT, яка інтегрує ключові компетентності (Дихальні шляхи, Дихання, Циркуляція, Процедура) через поступово ускладнені симуляції, що забезпечує системний підхід до реалізації навчальних програм.
5. Симуляційне навчання. Усвідомити значущість симуляційних методів у підготовці медичних працівників до реальних умов транспортування пацієнтів у критичному стані.
6. Інструкторський шлях. Визначити роль інструкторського шляху у формуванні сталої мережі викладачів у сфері екстреної медичної допомоги.

ВСТУП

---

У сфері надання допомоги критичному пацієнту, де швидкість прийняття рішень і командна співпраця визначають результат, курс CCT для провайдерів та інструкторів покликаний відповісти на нагальну потребу у системній підготовці. Його мета — сформувати ключові компетентності, необхідні для підвищення безпеки та досягнення кращих результатів лікування пацієнтів:

КЛІНІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Охоплює знання та навички, необхідні для ефективної оцінки та ведення пацієнтів у критичному стані. Це включає не лише здатність виконувати складні медичні процедури, але й уміння ухвалювати обґрунтовані клінічні рішення в умовах тиску. Складність сценаріїв надання замінити всюди : допомоги критичному пацієнту вимагає від медичних працівників ґрунтовного розуміння патофізіології, фармакології та доказово обґрунтовані сучасні практики. У критичних ситуаціях здатність швидко розпізнавати тривожні ознаки й правильно реагувати на них є вирішальною, адже своєчасні втручання можуть суттєво змінити стан пацієнта. Сучасна медична освіта, орієнтована на компетентності, підкреслює важливість включення навичок із безпеки у клінічне навчання. Це допомагає зробити медичних фахівців не лише обізнаними та вмілими, а й відповідальними за безпеку та якість допомоги.

КОМПЕТЕНТНІСТЬ КОМАНДИ

Є ще однією критично важливою сферою, яку курс CCT для провайдерів має на меті вдосконалити. Ефективність роботи команди у сфері надання допомоги критичному пацієнту часто визначається її згуртованістю та колективною компетентністю. Командно робота є необхідною умовою для ефективних дій, оскільки дозволяє членам команди ділитися своїм розумінням ситуації та ситуаційною обізнаністю. У випадках надання невідкладної допомоги, коли кілька фахівців мають працювати безперебійно, здатність передбачати потреби інших і координувати зусилля є життєво важливою. Це особливо актуально в сценаріях реанімації, коли складність завдань може перевантажити окремих членів команди, якщо роботу не організовано спільно. Тому курс зосередиться на створенні середовища, де члени команди зможуть розвивати горизонтальну згуртованість, підвищуючи свою здатність діяти як єдине ціле під час критичних втручань.

ЕФЕКТИВНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Це третя ключова складова курсу CCT для провайдерів, яка тісно пов’язана і з клінічними навичками, і з роботою в команді. Ефективна комунікація потрібна для того, щоб усі члени команди однаково розуміли стан пацієнта, головні пріоритети лікування та потреби в ресурсах. Особливо важливо вміти чітко озвучувати діагностичні підозри та лікувальні кроки у стресових умовах, коли часу мало, а ціна помилки висока. Ясне й упевнене спілкування може стати вирішальним фактором між успішним і невдалим втручанням. Саме тому курс CCT містить модулі з розвитку вербальних і невербальних навичок, щоб слухачі могли швидко й точно передавати критичну інформацію. Поєднання трьох ключових компетентностей дає ефект взаємного підсилення: робота команди стає ефективнішою, а результати для пацієнтів — кращими. Коли кожен член команди розвиває власну ситуаційну обізнаність і ділиться нею з іншими, формується спільне бачення ситуації. Це допомагає швидше й якісніше ухвалювати рішення. Такий взаємозв’язок показує, що навчання у сфері транспортування критичних пацієнтів має бути комплексним: кожна компетентність підтримує й посилює інші. Потреба у такій комплексній підготовці зумовлена зростаючою складністю систем надання медичної допомоги та підвищенням вимог до безпеки пацієнтів. Історично спостерігається зростання орієнтації на системний підхід до забезпечення безпеки пацієнтів з метою зменшення кількості медичних помилок.

Курс CCT для провайдерів має на меті подолати цю прогалину, пропонуючи структуровану програму, що поєднує найновіші напрацювання як клінічної практики, і досліджень із проблем людського фактору. Це є важливою освітньою ініціативою, спрямованою на забезпечення медичних працівників необхідними компетентностями. Оскільки сфера надання допомоги критичному пацієнту продовжує розвиватися, постійне навчання та професійна освіта будуть необхідними для підготовки медичних працівників до задоволення вимог цього складного середовища.

РОЛЬ ІНСТРУКТОРА НА КУРСІ З ТРАНСПОРТУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ У КРИТИЧНОМУ СТАНІ

---

Як інструктор курсу CCT, ви виступаєте наставником і супроводжуєте слухачів у їхньому навчанні та професійному розвитку. Ваше головне завдання — активно залучати слухачів і допомагати їм розвивати наявні знання та навички, піднімаючи їх на новий рівень. Завдяки живій взаємодії та індивідуальному підходу ви створюєте безпечне й мотивуюче навчальне середовище, яке підтримує командну роботу та враховує потреби кожного.

У своїй ролі інструктора ви не лише передаєте нову інформацію, але й сприяєте вдосконаленню вже наявних компетентностей, забезпечуючи, щоб кожен слухач міг застосувати отримані знання та вміння на практиці у реальних умовах.

Роль інструкторів CCT також полягає у сприянні створенню підтримуючої професійної спільноти в межах курсу, де слухачі мотивовані обмінюватися ідеями, ставити під сумнів традиційні підходи та впроваджувати інновації у свою практику. Зосереджуючись на наставництві, ви надихаєте впевненість і надаєте слухачам можливість брати на себе відповідальність за власне навчання та професійний розвиток.

ШЛЯХ ІНСТРУКТОРА

---

Шлях до ролі головного інструктора у програмі CCT — це поетапний процес, який забезпечує безперервний професійний розвиток.

Кожен етап допомагає інструктору:

поглибити свої знання, вдосконалити навички викладання,підготуватися до більшої відповідальності та ролі лідера. (Рисунок 1: Шлях інструктора).

Рисунок 1: ШЛЯХ ІНСТРУКТОРА

ПРОВАЙДЕР CCT

Усі інструктори повинні спершу пройти курс CCT для провайдерів як слухачи, занурюючись у середовище навчальної програми з транспортування пацієнтів у критичному стані. Цей етап є фундаментальною основою для отримання практичного досвіду «в польових умовах», набуття навичок управління складними сценаріями догляду за пацієнтами через симуляції та глибшого розуміння логістичних і клінічних викликів, пов’язаних із транспортуванням пацієнтів у критичному стані. Під час цього курсу слухачі успішно опановують необхідні знання та навички використання протоколів і процедур, що лежать в основі викладання курсу CCT.

МОЛОДШИЙ ІНСТРУКТОР

Учасники курсу CCT для провайдерів, які виявили потенціал або бажання стати інструкторами, можуть перейти на наступний етап — пройти курс підготовки інструкторів CCT. Після успішного завершення курсу інструкторів CCT слухач отримує статус молодшого інструктора. На цьому етапі він ознайомлюється з сучасними методами навчання дорослих, ефективними підходами до комунікації та навчальними стратегіями, адаптованими до підготовки у сфері надання допомоги критичному пацієнту.

У ролі молодшого інструктора фахівці починають свою викладацьку діяльність під керівництвом досвідчених інструкторів, поступово беручи на себе більше обов’язків. Цей етап є ключовим для здобуття практичного досвіду застосування освітніх методів, навчання ефективно залучати слухачів і керувати динамікою групи під безпосереднім наглядом. Молодшим інструкторам рекомендується аналізувати кожен свій викладацький досвід, отримуючи зворотний зв’язок, щоб поетапно вдосконалювати свої методи навчання.

СТАРШИЙ ІНСТРУКТОР

Перехід до статусу старшого інструктора означає значне зростання рівня відповідальності. Молодші інструктори досягають цього рівня після того, як успішно допомогли провести щонайменше два курси CCT для провайдерів. Цей досвід є ключовим для вдосконалення їхніх навичок проведення курсів, вирішення непередбачених ситуацій у навчальному процесі та наставництва молодших колег.

Як старші інструктори, фахівці беруть на себе повну керівну роль під час навчальних сесій, включаючи розробку та контроль змісту курсу, забезпечуючи при цьому відповідність останнім клінічним настановам. Вони відіграють важливу роль у наставництві молодших інструкторів, допомагаючи їм долати складнощі, пов’язані з проведенням курсу та професійним розвитком. Старші інструктори також мають вирішальне значення для підтримання освітніх стандартів і забезпечення якості проведених курсів CCT, а також часто беруть участь у стратегічних обговореннях щодо вдосконалення навчальної програми.

ГОЛОВНИЙ ІНСТРУКТОР

Досягнення статусу головного інструктора є престижним етапом у кар’єрі інструктора CCT. Цей статус присвоюється тим, хто продемонстрував виняткові здібності та лідерські якості, успішно провівши курс CCT для провайдерів як головний інструктор. Цей складний досвід перевіряє глибокі знання, інструкторську майстерність і здатність надихати та навчати наступне покоління слухачів курсів CCT для провайдерів.

Як старші інструктори, фахівці беруть на себе повну керівну роль під час навчальних сесій, включаючи розробку та контроль змісту курсу, забезпечуючи при цьому відповідність останнім клінічним практикам. Вони відіграють важливу роль у наставництві молодших інструкторів, допомагаючи їм долати складнощі, пов’язані з проведенням курсу та професійним розвитком. Старші інструктори також мають вирішальне значення для підтримання освітніх стандартів і забезпечення якості проведених курсів CCT, а також часто беруть участь у стратегічних обговореннях щодо вдосконалення навчальної програми.

РЕКОМЕНДОВАНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ СЛУХАЧІВ ДО ІНСТРУКТОРІВ

Взаємодія зі слухачами курсу

---

Робота з слухачами є ключем до успішного проведення курсу: вона починається з організації реєстрації та контролю відвідуваності й триває до завершення навчання. Завдання інструктора — підтримувати активну участь, створювати позитивну атмосферу та мотивувати слухачів. Використання чіткої структури

навчання і використання інтерактивних методів допомагає забезпечити безперервність навчального процесу, посилити мотивацію та повне занурення слухачів у навчання.

Рекомендується, щоб інструктори, призначені до складу викладачів програми курсу, розподіляли та делегували конкретні завдання, які необхідно виконати в межах процесу взаємодії із слухачами, керівництво яким здійснює координатор курсу.

Цей розділ містить практичні рекомендації щодо того, як ефективно взаємодіяти із слухачами протягом усього навчального процесу.

КРИТЕРІЇ ВІДБОРУ ДЛЯ УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ КУРСІВ

Рекомендації щодо критеріїв відбору потенційних слухачів курсу наведені в таблиці 1. Проте викладач курсу, відповідальний за його проведення, може адаптувати та коригувати ці критерії залежно від регіональної чи інституційної політики.

ТАБЛИЦЯ 1: КРИТЕРІЇ ВІДБОРУ

Потенційні слухачі курсу повинні бути належним чином перевірені на відповідність критеріям відбору для проходження програми навчання згідно з узгодженими критеріями, а також за такими пунктами:

• Підтвердження кваліфікації: необхідно надати документи для підтвердження кваліфікації, діючі сертифікати, диплом тощо, а також резюме / CV, яке підкреслює відповідний досвід.
• Винятки: слухачі з меншим досвідом можуть бути розглянуті викладачами курсу індивідуально, якщо вони продемонструють виняткову мотивацію або попередню відповідну підготовку.
• Вимоги щодо володіння мовою: володіння мовою, якою викладається курс, є обов’язковим для слухачів, або ж мають бути надані послуги синхронного перекладу.

РЕЄСТРАЦІЯ СЛУХАЧІВ (див. Додаток 1: шаблон «Реєстрація слухачів»)

Як інструктор, управління реєстрацією слухачів є ключовою відповідальністю для забезпечення безперебійного проведення навчальної програми. Під час отримання заявок на реєстрацію для участі у програмі навчання викладацький склад повинен призначити щонайменше двох членів команди для підтримки процесу розгляду та відбору слухачів курсу. Залучення більш ніж одного члена викладацького складу до цього процесу допомагає забезпечити прозорий і підзвітний механізм, особливо у випадках, коли кількість заявок на курс перевищує кількість доступних місць.

У разі виникнення невизначених ситуацій, таких як участь іноземних слухачів або особливі випадки, викладацький склад повинен звернутися до відповідного адміністративного підрозділу для уточнення.

Координатор курсу також має відігравати ключову роль в управлінні будь-якою реєстрацією на курс для нарахування балів безперервного професійного розвитку та обробки будь-яких необхідних платежів, які повинні бути здійснені через безпечну систему оплати.

Ретельно керуючи процесом реєстрації та надаючи слухачам чітку й вичерпну інформацію, ви створюєте основу для успішного навчального досвіду.

ВІДВІДУВАННЯ (див. Додаток 2: шаблон «Щоденний облік відвідування»)

Повна присутність є обов’язковою для слухачів, щоб успішно завершити курс для провайдерів. Тому важливо, щоб слухачі були присутні всі дні навчання, щоб отримати необхідний освітній досвід і досягти цілей курсу.

Для реєстрації відвідування слухачі повинні підписувати щоденний журнал відвідуваності, бажано щоранку на початку заняття. Така практика допомагає вести точний облік та підкреслює важливість пунктуальності й активної участі у курсі. Додаток 2 містить приклад шаблону.

Використання стандартизованої документації протягом усього курсу не лише підтверджує присутність слухачів, але й допомагає інструкторам оперативно виявляти будь-які проблеми з відвідуваністю. Якщо слухач пропускає заняття, це може вплинути на його здатність успішно завершити програму курсу, тому слід вживати відповідних заходів згідно з правилами курсу.

Дотримання правил відвідуваності гарантує, що всі слухачі активно залучаються до навчання, беруть участь в інтерактивних заняттях і належно готуються до використання нових навичок у своїй професійній діяльності.

ПІДГОТОВКА ДО КУРСУ ТА ЧЕК-ЛИСТИ

---

Ефективна підготовка до курсу є важливою для забезпечення безперебійного та результативного навчального процесу як для інструкторів, так і для слухачів. Курс CCT структурований таким чином, щоб проходити у чотирьох окремих навчальних зонах, кожна з яких створена для забезпечення комплексного та практичного навчального середовища. Ці зони враховують різноманітні освітні методи, що використовуються під час навчання: від теоретичних обговорень до відпрацювання практичних навичок і застосування сценаріїв із реального життя, щоб слухачі були повністю готові до вирішення складних завдань, пов’язаних із транспортуванням пацієнтів у критичному стані.

Викладацький склад повинен забезпечити належну підготовку до курсу, завчасно розподіливши навчальні сесії таким чином, щоб був достатній час для підготовки всього необхідного навчального обладнання та матеріалів, які будуть використовуватися. Для цього можна застосувати розподіл сесій і чек-лист (див. Додаток 4).

Навчальна зона для спільних сесій: ЧЕК-ЛИСТ ПІДГОТОВКИ 1 (див. Додаток 5)

Нагальна навчальна зала є центральним місцем для роботи всієї групи. Тут відбувається вступ до курсу, щоденна реєстрація та повідомлення про важливі оновлення чи організаційні моменти. Це простір, який сприяє згуртованості та допомагає всім слухачам бути в курсі навчальних цілей і розкладу.

Загальні сесії у цій залі також створюють можливість для відкритого обговорення та уточнення важливих тем, які стосуються всієї групи.

Станції практичних навичок: ЧЕК-ЛИСТ ПІДГОТОВКИ 2 (див. Додаток 6)

Станції практичних навичок — це спеціалізовані практичні навчальні зони, створені для відпрацювання слухачами конкретних, цільових компетентностей. Ці зони ретельно організовані для створення атмосфери, що мінімізує відволікаючі чинники та сприяє концентрації уваги. Учасники беруть участь у структурованих практичних сесіях, під час яких вони опановують і вдосконалюють ключові навички. Такий формат особливо цінний для відпрацювання процедур або технік, що потребують точності та багаторазового повторення, адже він дає змогу слухачам зміцнити впевненість і підвищити свою компетентність під керівництвом досвідчених інструкторів.

Зона для проведення клінічної симуляції: ЧЕК-ЛИСТ ПІДГОТОВКИ 3 (див. Додаток 7)

Зона для проведення клінічної симуляції відтворює реальне середовище надання медичної допомоги для тренування слухачів у прийнятті клінічних рішень та командній роботі. Ця конфігурація розроблена для моделювання викликів і динаміки клінічного середовища, надаючи слухачам можливість відпрацьовувати управління критичними сценаріями у контрольованих та безпечних умовах. Імітуючи реальні ситуації, слухачі отримують практичний досвід застосування теоретичних знань на практиці, що підвищує їхню готовність до реальних клінічних надзвичайних ситуацій.

Зона для симуляції умов автомобіля ЕМД: ЧЕК-ЛИСТ ПІДГОТОВКИ 4 (див. Додаток 8)

Зона для симуляції умов автомобіля ЕМД надає слухачам можливість тренуватися в унікальному середовищі транспортування пацієнтів. Це середовище максимально точно відтворює обмеження та виклики роботи в умовах автомобіля швидкої допомоги, зокрема обмежений простір, обмеження мобільності та необхідність швидкого прийняття рішень у стресових умовах. Учасники відпрацьовують транспортування пацієнтів, використання обладнання та комунікацію в динамічному й реалістичному середовищі, що є критично важливим для розвитку навичок, необхідних для ефективного транспортування пацієнтів у критичному стані.

Поєднуючи ці чотири зони, курс CCT забезпечує комплексний навчальний досвід, який поєднує теоретичне навчання з практичним застосуванням.

Інструктори повинні переконатися, що кожна зона належним чином підготовлена заздалегідь, із усім необхідним обладнанням і матеріалами, розташованими для сприяння ефективному навчанню. Крім того, слід використовувати чек листи, щоб підтвердити, що кожне середовище готове і відповідає цілям заняття. Такий підхід гарантує, що слухачі будуть повністю занурені в різні сценарії, що готує їх до високих результатів як у контрольованих, так і в реальних умовах.

Усі чеклисти, наведені у додатках, представлені у форматі шаблонів і можуть бути легко адаптовані для врахування унікальних вимог навчального курсу, який проводиться.

ВИМОГИ ДО ОБЛАДНАННЯ: КУРС З ТРАНСПОРТУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ У КРИТИЧНОМУ СТАНІ

---

Для курсу з транспортування пацієнтів у критичному стані, який включає навчання на основі симуляцій, вимоги до обладнання є важливими для ефективного навчання. Використання манекенів, моніторів та апаратів ШВЛ не лише підвищує реалістичність навчальних сценаріїв, але й забезпечує практичний, прикладний підхід до засвоєння навичок екстреної допомоги.

Нижче наведено детальні рекомендації щодо мінімальних вимог до обладнання, необхідного для проведення медичних симуляцій, зокрема ключових компонентів, потрібних для проведення курсу CCT.

Високотехнологічний манекен (симулятор пацієнта)

Монітор пацієнта, який використовують в симуляційному сценарії

АПАРАТ ШВЛ

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРА КУРСУ ДЛЯ ПРОВАЙДЕРІВ

Дізнайтеся, як курс CCT для провайдерів поєднує теорію та практику, щоб зробити навчання захопливим, структурованим та максимально ефективним для досягнення результатів.

Навчальні цілі: розділ 3

---

1. Інструктори опанують послідовну структуру курсу для провайдерів, який складається з чотирьох навчальних днів і включає цільові сесії з основних компетентностей у сфері допомоги критичному пацієнту, завершуючись інтегрованими симуляціями на День 4.
2. Інструктори зрозуміють, як тематичні блоки — дихальні шляхи, дихання, кровообіг і процедури — послідовно розподілені між Днями 1–3 для поступового формування фундаментальних знань і навичок.
3. Інструктори оволодіють розумінням мети та структури симуляційного модуля Дня 4, який об’єднує здобуті знання й навички попередніх днів у реалістичних сценаріях із високим рівнем клінічної складності, забезпечуючи їх практичне застосування й оцінювання.
4. Інструктори дізнаються, як курс побудований за принципом поступового ускладнення, що дозволяє слухачам поетапно формувати компетентність і досягати впевненого засвоєння кожного критично важливого елементу перед переходом до наступного.
5. Інструктори зрозуміють, як забезпечити послідовність між тематичними сесіями (Airway, Breathing, Circulation, Procedure) і спрямовувати учасників на інтеграцію цих компонентів для готовності до комплексної практики під час симуляцій.
6. Інструктори навчаться оцінювати навички учасників у День 4 під час повномасштабних симуляцій, приділяючи особливу увагу практичному застосуванню інтегрованих компетентностей і надаючи цілеспрямований зворотний зв’язок для вдосконалення.

ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА КУРСУ З ТРАНСПОРТУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ У КРИТИЧНОМУ СТАНІ

---

У цьому розділі викладено основну структуру курсу підготовки CCT Provider, з акцентом на його поетапний і послідовний характер. Курс ретельно сплановано для вдосконалення навичок з транспортування пацієнтів у критичному стані шляхом поетапного ускладнення протягом 4 днів, з фінальними комплексними симуляційними сценаріями, які інтегрують усі засвоєні навички.

АНАТОМІЯ КУРСУ ТА ЕТАПНА НАВЧАЛЬНА ТРАЄКТОРІЯ НАВЧАННЯ

---

Рисунок 2: Структура 4-денного курсу CCT

ПОСЛІДОВНА НАВЧАЛЬНА СТРУКТУРА

Курс CCT побудований за принципом поступового ускладнення, що дає змогу слухачам спиратися на належну базу знань перед переходом до складніших аспектів. Кожен день є основою для наступного, сприяючи як поглибленню знань, так і розвитку практичних навичок, необхідних у ситуаціях надання екстреної допомоги.

ІНТЕГРАЦІЯ ОСНОВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Ключовим елементом структури курсу є інтеграція основних компетентностей — забезпечення прохідності дихальних шляхів, дихання, кровообіг і маніпуляції — які послідовно закріплюються протягом усього навчання. Це забезпечує цілісний розвиток навичок, критично важливих для ефективного ведення пацієнтів під час транспортування.

ЕТАПНЕ УСКЛАДНЕННЯ

Починаючи з базових понять і переходячи до складних клінічних застосувань, курс передбачає стратегічне ускладнення змісту та симуляцій. Такий підхід готує слухачів до непередбачуваних і динамічних умов, характерних для надання екстреної допомоги.

НАРОЩУВАННЯ НАВИЧОК У ДИНАМІЦІ

Кожне денне заняття розроблене таким чином, щоб відображати та розвивати матеріал попереднього дня. Такий накопичувальний підхід гарантує, що до моменту фінальних симуляцій слухачі матимуть ґрунтовне розуміння та практичний досвід у вирішенні багатокомпонентних ситуацій надання допомоги критичному пацієнту.

Перші три дні курсу спеціально спроєктовані для підготовки до високо реалістичних симуляцій четвертого дня. Ці симуляції є кульмінацією поступового навчання та покликані перевірити здатність слухачів синтезувати й застосовувати набуті навички під тиском.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСЛІДОВНОСТІ ПРОТЯГОМ КОЖНОГО ДНЯ НАВЧАННЯ

Кожен навчальний день включає сесії повторення, які закріплюють раніше вивчений матеріал і пов’язують його з новою інформацією, сприяючи кращому запам’ятовуванню та розумінню.

Завдання та симуляції поступово ускладнюються — це стратегія, що є ключовою для формування впевненості та компетентності в контрольованих умовах. Вона забезпечує, що слухачі не будуть перевантажені, але водночас стикнуться з відповідними викликами.

ПРОГРАМА КУРСУ: ORG 3 (див. Додаток 3)

---

Програма курсу розроблена з урахуванням як вертикального розвитку стандартів, так і горизонтального нарощування компетентностей, що забезпечує ґрунтовний і всеосяжний навчальний досвід для слухачів з надання екстреної допомоги.

Рисунок 3: Скріншот порядку денного курсу CCT

ВЕРТИКАЛЬНИЙ РОЗВИТОК КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Кожен день курсу структурований як самостійний модуль, що підвищує складність навчання відповідно до заздалегідь визначених стандартів екстреної медичної допомоги. Ці модулі стратегічно розроблені таким чином, щоб кожен день вводив нові та поступово складніші елементи, що ґрунтуються на попередніх. Такий вертикальний розвиток забезпечує поступове проходження слухачами багаторівневої системи компетентностей, що є необхідним для опанування складних аспектів екстреної допомоги.

ГОРИЗОНТАЛЬНЕ НАРОЩУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

У горизонтальному вимірі кожен день курсу розроблений так, щоб підкріплювати та розширювати компетентності, засвоєні під час попередніх занять. Починаючи з базових понять у Перший день, зокрема основ підтримання прохідності дихальних шляхів курс поступово переходить до складніших методик забезпечення прохідності дихальних шляхів та кровообігу у Другий та Третій дні. Такий підхід не лише посилює засвоєння знань, а й гарантує ґрунтовне опанування кожної компетентності до введення наступної. Горизонтальне розширення протягом курсу дає змогу слухачам побачити взаємозв’язки між різними сферами допомоги критичному пацієнту та зрозуміти, як вони взаємодіють у реальних клінічних ситуаціях.

ДИЗАЙН СЕСІЙ

Дизайн сесій ретельно розроблений для підтримки як вертикального, так і горизонтального розвитку. Кожен день розпочинається з короткого вступу, який визначає фокус навчання на поточний день, за яким слідують демонстрації, що наочно ілюструють техніки та стратегії, які необхідно опанувати. Практичні вправи дозволяють слухачам застосувати отримані знання в контрольованому середовищі, забезпечуючи їх ефективну трансформацію в практичні навички.

Ранкові та післяобідні сесії розділяються кавовими паузами та обідньою перервою, які також надають слухачам можливість обміркувати, обговорити та засвоїти отримані знання разом з колегами й інструкторами.

До четвертого дня слухачі виходять на рівень, де накопичені знання та навички поєднуються в цілісну систему — серії складних симуляцій, що вимагають від слухачів інтегрувати та застосовувати всі компетентності, розвинені протягом попередніх днів. Ці симуляції є ключовими для перевірки здатності слухачів діяти під тиском і надають реалістичне уявлення про вимоги в умовах надання екстреної допомоги.

Курс завершується грунтовною сесією зворотного зв’язку, під час якої слухачі отримують детальний аналіз своєї роботи, з акцентом на сильні сторони та визначенням напрямів для подальшого вдосконалення.

Така структура, що поєднує вертикальний розвиток стандартів із горизонтальним нарощуванням компетентностей, є ключовою для створення навчального середовища, яке є водночас складним і підтримувальним. Це гарантує, що по завершенні курсу слухачі не лише володітимуть знаннями, а й матимуть достатню практичну підготовку для ефективного застосування своїх навичок у будь-якій ситуації надання екстреної допомоги.

ДИЗАЙН СЕСІЇ - ЗА ЕТАПАМИ

---

Кожна сесія в межах курсу CCT стратегічно побудована за трьохетапною структурою: вступ, демонстрація та відпрацювання навичок або тренування. Такий послідовний формат забезпечує цілісність і ефективність навчального процесу, підвищуючи як розуміння, так і практичне застосування навичок надання екстреної допомоги.

ЕТАП ВСТУПУ

Сесія розпочинається з етапу вступу, під час якого чітко формулюються цілі. Цей початковий сегмент спрямований на створення основи для навчання протягом дня, надаючи слухачам чітке розуміння цілей заняття та клінічного значення навичок, що викладатимуться. Цей підготовчий етап є важливим, оскільки він зосереджує увагу та готує слухачів до активного навчання.

ЕТАП ДЕМОНСТРАЦІЇ

Після вступу сесія переходить до етапу демонстрації. На цьому етапі інструктори демонструють конкретні навички, які слухачі згодом відпрацьовуватимуть на практиці. Ці демонстрації мають вирішальне значення, оскільки забезпечують візуальне та практичне уявлення про правильне виконання навичок, часто із використанням сучасних інструментів та реалістичних симуляцій для точного моделювання реальних клінічних ситуацій. Цей етап є ключовим для поєднання теоретичних знань із практичним застосуванням, пропонуючи слухачам чіткий приклад того, як діяти в клінічних умовах.

ЕТАП ВІДПРАЦЮВАННЯ НАВИЧОК АБО ТРЕНУВАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

Завершальний етап — це відпрацювання навичок або тренувальне завдання, під час якого відбувається справжнє практичне навчання. Учасники безпосередньо відпрацьовують навички, які щойно були продемонстровані. Саме тут теоретичні знання переходять у практичні дії — слухачі застосовують нові знання в контрольованому та сприятливому середовищі. Інструктори беруть активну участь, спостерігаючи, надаючи негайний зворотний зв’язок і супровід. Така безпосередня взаємодія є критично важливою для вдосконалення навичок, виправлення помилок і закріплення правильних технік, що гарантує впевнене та компетентне виконання слухачами клінічних процедур.

ІНТЕГРАЦІЯ НАВЧАННЯ КОЖНОГО НАВЧАЛЬНОГО ДНЯ

Заняття кожного дня спираються на попередній матеріал, а рівень складності поступово зростає. Такий підхід дає змогу слухачам не лише засвоювати, а й практично відпрацьовувати кожну компетентність перед переходом до складніших завдань. Наприкінці курсу очікується, що слухачі зможуть поєднати всі набуті навички та застосувати їх у підсумковому циклі симуляційних сценаріів, максимально наближених до реальних викликів під час транспортування пацієнтів у критичному стані.

ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК І ПОСТІЙНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Курс також наголошує на постійному оцінюванні й наданні зворотного зв’язку, що є невід’ємною частиною етапу тренування або відпрацювання навичок. Інструктори відстежують прогрес і надають негайний зворотний зв’язок, що має вирішальне значення для оперативного коригування та удосконалення виконання навичок. Такий гнучкий підхід сприяє уточненню технік і підвищенню загальної компетентності, гарантуючи, що кожен слухач зможе відповідати високим стандартам, очікуваним у сфері надання допомоги пацієнтам у критичному стані.

РОЗДІЛ 4. КУРС ДЛЯ ПРОВАЙДЕРІВ – ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ

Синергія педагогічних методів. Використання широкого спектра педагогічних методик є ключовим для ефективної фасилітації навчання. Застосування практичних навчальних станцій та інтерактивних симуляцій дозволяє слухачам розвивати свої навички у безпечному та сприятливому навчальному середовищі.

Навчальні цілі: розділ 4

---

1. Надати інструкторам знання та навички для проведення коротких, цільових лекцій, які ефективно поєднують теоретичні засади з практичним застосуванням.
2. Підготувати інструкторів до фасилітації тренувальних та практичних станцій (Skill & Drill Stations) з метою відпрацювання конкретних клінічних компетентностей, необхідних для транспортування пацієнтів у критичному стані.
3. Навчити інструкторів проводити реалістичні, повномасштабні медичні симуляції, що підвищують ефективність дій учасників в умовах стресу.
4. Забезпечити здатність інструкторів спрямовувати учасників на застосування теоретичних знань у змодельованих клінічних сценаріях з метою розвитку навичок прийняття рішень та вирішення проблем.
5. Розвинути у інструкторів уміння покращувати комунікацію в команді під час симульованих невідкладних ситуацій.
6. Підготувати інструкторів до виконання та викладання клінічних процедур через чіткі, наочні демонстрації.
7. Сформувати у інструкторів навички адаптації методів навчання для швидкого застосування здобутих умінь учасниками в умовах високого тиску з метою забезпечення безпеки пацієнтів.
8. Сприяти розумінню інструкторами способів підвищення командної взаємодії та ефективності у сфері надання допомоги критичному пацієнту.
9. Сформувати у інструкторів компетентність у веденні складних міжлікарняних транспортувань та дій у невідкладних ситуаціях із впевненістю та професійною послідовністю.
10. Навчити інструкторів ефективно проводити обговорення — допомагати учасникам рефлексувати над власною діяльністю, визначати сильні сторони та зони для вдосконалення.

Методи, що застосовуються в курсі

---

ЛЕКЦІЇ

Поєднання стислих лекцій із практичними клінічними симуляціями забезпечує цілісний підхід до навчання, який поєднує передавання теоретичних знань з активним залученням та практичним досвідом, отриманим під час симуляцій. У контексті транспортування пацієнтів у критичному стані (CCT) лекції навмисно роблять короткими та зосередженими, спеціально спрямованими на підготовку слухачів до практичних викликів, що виникатимуть на майбутніх тренувальних станціях з відпрацювання навичок або під час симуляцій. Вони можуть проводитися як у великому пленарному форматі, так і в малих групах, причому підготовка є ключовим чинником їхньої ефективності:

Станції відпрацювання практичних навичок

У сфері критичних медичних транспортувань, де точність, швидкість і здатність швидко адаптуватися мають вирішальне значення, станції відпрацювання навичок і практичні тренування є ключовими елементами навчального процесу. Вони спеціально розроблені, щоб подолати розрив між теорією та практикою, надаючи слухачам необхідний досвід для відпрацювання та вдосконалення навичок, наближених до реальних умов надання допомоги критичному пацієнту.

Станції відпрацювання практичних навичок є частиною курсу CCT, пропонуючи динамічне та інтерактивне навчальне середовище, у якому теоретичні концепції перетворюються на практичні вміння. Вони ретельно структуровані, щоб ставити перед слухачами виклики та сприяти оволодінню навичками шляхом повторюваної практики та поступового ускладнення завдань. Мета є подвійною: закріпити знання в контрольованих і сприятливих умовах та підготувати слухачів до ситуацій із високим рівнем стресу, у яких їхні вміння можуть стати вирішальними для життя пацієнта.

Кожна станція навичок ретельно інтегрована в навчальну програму CCT, щоб забезпечити послідовне нарощування знань після попередніх лекцій і демонстрацій. Така безперервність є критично важливою для закріплення навчального процесу — від когнітивного розуміння до фізичного застосування. На цих станціях слухачі беруть участь у структурованих вправах, що імітують реальні сценарії, з якими вони, ймовірно, зіткнуться на практиці. Це може включати усунення обструкції дихальних шляхів, проведення серцево-легеневої реанімації (СЛР) або виконання складних транспортувань пацієнтів у критичному стані. Кожна станція спрямована на розвиток як компетентності, так і впевненості, що є критичними у невідкладних медичних ситуаціях.

На кожній станції багаторазове повторення вправ допомагає слухачам відпрацювати техніку виконання маніпуляції до рівня автоматизму. Така повторюваність є ключовою для формування м’язової пам’яті та допомагає зменшити когнітивне навантаження під час реальних медичних надзвичайних ситуацій, що, своєю чергою, дає змогу швидше та ефективніше надавати допомогу пацієнтам.

ДЕМОНСТРАЦІЇ

У курсі з ССТ демонстрації виступають основним інструментом навчання, забезпечуючи чітке візуальне відтворення складних медичних маніпуляцій. Такі демонстрації ретельно проводяться досвідченими фахівцями, які поетапно пояснюють кожен крок, гарантуючи, що слухачі розуміють як «як», так і «чому» кожної дії.

Спостерігаючи за тим, як експерти виконують ці завдання з максимальною точністю, слухачі отримують міцну базу знань щодо основних процедур інтенсивної терапії, що підвищує їхню здатність ефективно навчатися під час практичного відпрацювання навичок. Демонстрації особливо цінні тим, що вони дають змогу негайно отримати роз’яснення та обговорити побачене, сприяючи глибшому розумінню та запам’ятовуванню представленого матеріалу.

ПОВНОЦІННА КЛІНІЧНА СИМУЛЯЦІЯ

Клінічні симуляції є визначним елементом курсу з CCT, пропонуючи динамічну платформу, на якій теоретичні знання перетворюються на практичні навички. Ці симуляції відтворюють реальні клінічні ситуації, надаючи слухачам можливість застосувати отримані знання у контрольованому, але водночас надзвичайно реалістичному середовищі. Ключова перевага клінічних симуляцій полягає у їхній здатності перевіряти та вдосконалювати навички швидкого мислення й вирішення проблем в умовах стресу, що є критично важливим для ефективної роботи у реальних ситуаціях екстреної медичної допомоги. Кожна симуляція спроєктована так, щоб бути максимально наближеною до реальності, з урахуванням непередбачуваності та швидкого темпу подій під час реальних надзвичайних ситуацій, тим самим готуючи слухачів до викликів та вимог транспортування пацієнтів у критичному стані шляхом практичного підходу, що формує впевненість і професійну компетентність.

КЛІНІЧНА СИМУЛЯЦІЯ

---

ВСТУП

Розуміння компетентностей у клінічному моделюванні є багатогранним завданням, що охоплює клінічні, командні та комунікативні компетентності. Кожна з цих компетентностей відіграє критичну роль у забезпеченні ефективної допомоги пацієнтам, особливо в умовах підвищеного ризику, таких як медицина невідкладних станів.

Клінічна компетентність стосується здатності окремого медичного працівника виконувати медичні завдання та ухвалювати обґрунтовані рішення, спираючись на свої знання й навички. Ця компетентність є базовою, оскільки вона безпосередньо впливає на результати лікування та безпеку пацієнта.

Командна компетентність підкреслює здатність медичних працівників працювати спільно, обмінюватися знаннями та відповідальністю для досягнення спільних цілей. Ця колективна компетентність є життєво важливою в ситуаціях, коли кілька членів бригади повинні безперервно координувати свої дії, наприклад, під час реанімаційних заходів.

Комунікативна компетентність є не менш важливою, оскільки вона забезпечує обмін інформацією між членами бригади, гарантуючи, що всі мають однакове розуміння пріоритетів допомоги пацієнту та необхідних втручань.

Взаємодія між цими компетентностями є ключовою для ефективної роботи в клінічних умовах. Наприклад, клініцист може мати відмінні клінічні навички, але якщо він не здатен ефективно спілкуватися з бригадою, якість допомоги може знизитися. Аналогічно, бригада може мати сильні комунікативні навички, але без клінічних знань для ухвалення рішень вони можуть не надати належної допомоги. Тому будову кожної компетентності необхідно розглядати у взаємозв’язку з іншими.

Клінічна компетентність забезпечує базу знань, командна компетентність сприяє співпраці, а комунікативна компетентність гарантує вільний обмін інформацією між членами бригади. Ця взаємопов’язаність особливо помітна в умовах високого тиску, коли здатність швидко передавати діагностичні зауваження та терапевтичні пріоритети може суттєво вплинути на результат лікування пацієнта.

Людський фактор є ще одним критичним елементом у контексті медичного моделювання та навчання. Він охоплює психологічні, соціальні та організаційні аспекти, що впливають на ефективність роботи окремих осіб і бригад у медичних закладах. Людські фактори відіграють значну роль у критичних станах, коли стрес, втома та висока відповідальність можуть призвести до помилок або непорозумінь. Розуміння цих факторів є необхідним для розробки ефективних навчальних програм, які враховують не лише технічні навички, потрібні для клінічної практики, а й міжособистісну динаміку, що впливає на роботу бригади.

Наприклад, ситуаційна обізнаність, що означає здатність сприймати та розуміти елементи навколишнього середовища, є ключовим людським фактором, який може підвищити ефективність роботи бригади під час невідкладних ситуацій. Коли члени бригади усвідомлюють ролі один одного та загальну ситуацію, вони можуть краще передбачати потреби та діяти ефективно. Навчання з використанням клінічного моделювання є потужним інструментом для врахування людського фактора в охороні здоров’я. Створюючи реалістичні сценарії, що імітують складність реальних медичних надзвичайних ситуацій, симуляційне навчання дає змогу медичним працівникам відпрацьовувати свої клінічні, командні та комунікативні компетентності у безпечному середовищі. Такий тип навчання не лише підвищує індивідуальні навички, а й сприяє згуртованості бригади та розвитку ситуаційної обізнаності.

Під час симуляційних вправ слухачі можуть відчути тиск критичних ситуацій, отримуючи при цьому негайний зворотний зв’язок щодо своїх дій. Такий зворотний зв’язок має вирішальне значення для підкріплення важливості ефективної комунікації та співпраці між членами бригади. Крім того, симуляційне навчання може допомогти виявити потенційні людські фактори, що можуть призвести до помилок, дозволяючи бригадам розробляти стратегії для зменшення цих ризиків.

Використання методів обговорення після симуляційних вправ є необхідним для закріплення знань і вдосконалення компетентностей. Добре структурована сесія обговорення (розбору) дає змогу слухачам проаналізувати свою роботу, обговорити успішні аспекти та визначити сфери для покращення. Ця практика обговорення є життєво важливою для підвищення як індивідуальних, так і командних компетентностей, оскільки вона заохочує відкрите спілкування та формує культуру безперервного навчання. Під час обговорення фасилітатори можуть спрямовувати дискусії на людські фактори, які могли вплинути на результати роботи, такі як рівень стресу, порушення комунікації або непорозуміння між членами бригади. Розглядаючи ці аспекти, бригади можуть глибше зрозуміти, як людські фактори впливають на їхню діяльність, і навчитися ефективніше працювати разом у ситуаціях з високим рівнем тиску.

Концепція культури справедливого ставлення (just culture) є ще одним важливим елементом, що перетинається з компетентностями, людськими факторами та медичним моделюванням. Культура справедливого ставлення сприяє створенню середовища, у якому працівники почуваються в безпеці, повідомляючи про помилки та потенційно небезпечні випадки без страху покарання. Така культура є необхідною для підтримання відкритого спілкування та постійного вдосконалення всередині медичних бригад. У культурі справедливого ставлення акцент зміщується з покладання провини на розуміння основних чинників, що призвели до помилок. Цей підхід узгоджується з принципами, закладеними у вивченні людських факторів, оскільки він визнає, що помилки часто є результатом системних проблем, а не особистих недоліків. Завдяки розвитку культури справедливого ставлення члени бригади заохочуються до відвертих обговорень свого досвіду, що призводить до підвищення компетентностей і підвищення безпеки пацієнтів.

РОЗУМІННЯ КЛІНІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Клінічне моделювання є незамінним і надзвичайно ефективним інструментом у сфері підготовки з критичних медичних транспортувань, розробленим для подолання розриву між теоретичними знаннями та їх практичним застосуванням. Цей метод не лише сприяє глибокому розумінню практики надання ЕМД, а й готує медичних працівників до впевненого та професійного реагування на реальні медичні надзвичайні ситуації.

У своїй основі клінічне моделювання відтворює клінічні середовища та сценарії, дозволяючи слухачам занурюватися в змодельовані, але реалістичні медичні кризи. Основною метою є надати слухачам досвід прийняття рішень і застосування навичок, необхідних у стресових медичних умовах, без ризику заподіяння шкоди реальним пацієнтам. Водночас сама природа моделювання передбачає можливість помилок як частини навчального процесу, а введення складних елементів повинно здійснюватися з ретельним контролем.

ПОДВІЙНА ПРИРОДА КЛІНІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Клінічне моделювання є зброєю з подвійним лезом. Хоча воно є потужним освітнім інструментом, воно також несе притаманні йому ризики. Учасники опиняються в сценаріях, що імітують їхнє майбутнє робоче середовище, де вони, ймовірно, припускатимуться помилок. Усвідомлення та реагування на ці помилки є центральними елементами навчального процесу, оскільки кожна помилка надає безцінні уроки, що сприяють професійному зростанню та розвитку слухача.

Водночас середовище моделювання має бути ретельно контрольованим і моніторингованим. Помилки, допущені під час моделювання, не обмежуються лише клінічними неточностями чи технічними похибками; вони охоплюють ширші виміри:

Клінічна компетентність: помилки в цій площині можуть виявляти прогалини в медичних знаннях або технічних навичках слухача, підкреслюючи ті сфери, де необхідні додаткові інструкції чи практика.

Компетентність командної роботи: помилки також можуть виникати внаслідок особливостей динаміки роботи бригади та її ефективності. Моделювання часто показує, наскільки добре члени бригади спілкуються, координують свої дії та співпрацюють в умовах стресу.

Комунікативна компетентність: ефективна комунікація є критично важливою в умовах медицини високого ризику. Моделювання допомагає виявити та усунути бар’єри або помилки у спілкуванні, які часто є вирішальними у сфері критичних медичних транспортувань.

Людський фактор

---

Перед зануренням у методологію створення та проведення симуляційних сценаріїв необхідно усвідомити значення людського фактора у контексті навчання та підготовки.

Цей компонент охоплює складну взаємодію індивідуальної поведінки, динаміки роботи бригади та міжособистісної комунікації, які істотно впливають на результати навчання та безпеку пацієнтів.

Розуміння людського фактора дозволяє інструкторам з транспортування пацієнтів у критичному стані (CCTI) створювати більш ефективні сценарії, які перевіряють не лише клінічні та технічні навички, але й розвивають командну взаємодію, управління ресурсами бригади (CRM) та ефективну комунікацію.

Основи людської поведінки

У сфері охорони здоров’я людський фактор є наріжним каменем кожного рішення, дії та результату.

Його розуміння включає не тільки аналіз поведінки, а й оцінку того, як члени команди функціонують у різних внутрішніх і зовнішніх умовах.

Виживання пацієнтів, ефективність роботи бригади та стійкість системи охорони здоров’я часто залежать від того, наскільки добре враховано цей компонент у навчальних і практичних процесах.

Особистість

У центрі людської поведінки знаходиться індивідуальна особистість. Кожен слухач приносить у ситуацію унікальні риси, стиль прийняття рішень та механізми подолання стресу. Це може проявлятися як сильна сторона або як вразливість залежно від контексту та навантаження.

Контекст середовища

Поведінка значною мірою визначається середовищем:

• безпечна, контрольована ситуація (навчальний клас, симуляційний центр);
• робоче середовище з професійними обов’язками;
• невідкладна медична подія з високим рівнем хаосу та ризику.

Соціальне оточення

Колеги, члени бригади, пацієнти чи навіть сторонні особи суттєво впливають на поведінку. Вони можуть бути джерелом підтримки або, навпаки, посилювати стрес. Навіть дрібні соціальні сигнали здатні змінити командну динаміку та прийняття рішень.

Анатомія ситуації

Кожна ситуація має свою «анатомію»:

• спокійне, контрольоване середовище дає можливість для обміркованих дій;
• динамічне, непередбачуване середовище з високим рівнем стресу змушує ухвалювати швидкі рішення.

Розуміння цих факторів є критично важливим, адже поведінка людини під тиском рідко відповідає ідеалізованим сценаріям. Саме тому симуляційне навчання з урахуванням людського фактора є ключовим у підготовці медичного персоналу до роботи в умовах невизначеності та ризику.

Стрес: ключовий деструктивний чинник

Стрес є одним із найвагоміших чинників, що впливають на поведінку персоналу під час критичних медичних ситуацій. Помірний рівень стресу може посилювати концентрацію уваги, однак надмірний стрес призводить до зворотного ефекту, формуючи низку негативних наслідків, що впливають на безпеку пацієнтів і результативність роботи бригади.

Зниження спроможності ухвалювати рішення

Зі зростанням рівня стресу знижується здатність до чіткого та логічного ухвалення рішень.

Перевантажена суперечливими сигналами когнітивна система не здатна ефективно обробляти інформацію, що зумовлює схильність до інстинктивних, а не обґрунтованих дій.

Порушення комунікації

Стрес негативно впливає на якість комунікації в бригаді. За таких умов:

• зменшується обсяг інформації, якою діляться члени команди;
• підвищується ризик помилкового тлумачення вказівок;
• знижується рівень узгодженості дій.

Такі порушення посилюють ризик помилок та формують ізольовані сегменти у роботі бригади, що повинна діяти злагоджено.

Звуження поля зору («тунельний зір»)

Фізіологічною відповіддю на стрес є підвищення рівня катехоламінів, що зумовлює звуження поля зору.

Цей феномен обмежує здатність:

• оцінювати ситуацію в цілому,
• прогнозувати ускладнення,
• враховувати віддалені наслідки.

Таким чином, стрес виступає не лише особистим викликом, а й операційною загрозою, яка впливає на злагодженість і безпеку роботи всієї системи.

Симуляційне навчання як відображення людського фактора

Симуляційне навчання є ефективним засобом для виявлення й контролю впливу людського фактора.

Відтворюючи реалістичні сценарії високого ризику у контрольованих умовах, симуляція дає можливість:

• відпрацювати дії в умовах стресу,
• дослідити особистісні та командні реакції,
• розробити стратегії подолання негативних впливів.

Аналіз поведінкових особливостей

Застосування відеофіксації та структурованого розбору дій дозволяє зробити видимими приховані аспекти поведінки. Це сприяє виявленню закономірностей, які у звичайних умовах залишаються непомітними, та формує доказову базу для вдосконалення командної роботи.

Моделювання стресових умов

Симуляційні сценарії розробляються з урахуванням високої динаміки та ризикованості реальних клінічних ситуацій. Це дає можливість:

• відпрацювати навички реагування на стрес у безпечному середовищі;
• оцінити вплив стресу на ухвалення клінічних рішень;
• підвищити ефективність управління ресурсами бригади в умовах обмеженого часу.

Функціонування команди під час стресу

Медичні бригади постійно діють у стресогенному середовищі. Якщо стрес не контролювати, він накопичується, посилює ризик помилок і знижує ефективність взаємодії. Процес розвитку стресу можна умовно поділити на три стадії:

1. Активація — короткочасне підвищення пильності й працездатності.
2. Накопичення — погіршення концентрації, збільшення кількості комунікаційних помилок.
3. Деструкція — втрата контролю, хаотичні рішення, критичне зниження ефективності.

Рисунок 4: Стрес та ефективність роботи бригади

Фаза А — Початковий етап: розвиток динаміки

На цьому етапі бригада зазнає зростаючого навантаження, що перевіряє комунікацію та рівень операційної злагодженості. Навіть незначний стрес може впливати на ухвалення рішень. Це підкреслює необхідність наявності чітких стратегій комунікації та підтримувальної командної культури для забезпечення стабільної роботи в умовах наростання динаміки.

Фаза Б — Проміжний етап: зростання складності

Зі збільшенням навантаження завдання стають дедалі складнішими. Така ситуація випробовує здатність бригади зберігати ефективність та може спричиняти помилки. Для запобігання цьому необхідне використання стандартизованих протоколів і регулярне підвищення кваліфікації, що дозволяє кожному члену команди адекватно реагувати на ускладнення.

Фаза В — Критичний етап: втрата контролю

На цій стадії накопичені наслідки неконтрольованого стресу та складності можуть призвести до серйозних порушень функціонування бригади. Найчастіші прояви:

• тунельне бачення, коли увага надмірно концентрується на окремих деталях із втратою загальної картини;
• порушення комунікації, що знижує обмін інформацією;
• втрата командної співпраці, яка підриває загальну ефективність.

Ці проблеми потребують невідкладних заходів управління кризою та сильного лідерства для стабілізації роботи бригади й відновлення контролю.

Перехід до оптимізованого контролю стресу та підвищення ефективності

Розуміння стадій, на яких стрес впливає на діяльність медичних бригад, є ключовим для впровадження ефективних заходів контролю та удосконалення процесів. Цей розділ спрямований на опис стратегій оптимізованого контролю стресу, підвищення результативності роботи та забезпечення ефективного управління динамікою командної взаємодії.

Рисунок 5: Ефективність роботи та контроль стресу

Оптимізований контроль стресу

Проактивний контроль стресу в медичних бригадах є необхідною умовою для підтримання належного рівня результативності. Основні стратегії включають:

• Розпізнавання стресу: керівники та члени бригади повинні вчасно ідентифікувати ознаки стресу у себе та колег. Раннє виявлення дає змогу здійснити своєчасне втручання.
• Комунікація за принципом «закрита петля»: застосування системи з підтвердженням отримання повідомлення (відправлення → прийняття → підтвердження) мінімізує непорозуміння та чітко визначає очікування, що знижує рівень стресу.
• Делегування ресурсів: раціональний розподіл завдань із урахуванням індивідуальних можливостей та поточного навантаження запобігає перевантаженню окремих членів бригади.

Підвищення ефективності роботи

За умови належного контролю стресу акцент переноситься на оптимізацію ефективності роботи бригади. Для цього впроваджуються такі підходи:

• Формування співпраці: створення командного середовища, у якому цінується внесок кожного слухача, підвищує згуртованість і взаємопідтримку.
• Взаємозалежність і командне навчання: стимулювання взаємної підтримки та навчання у колективі формує готовність до роботи в умовах високого стресу.
• Тренування в умовах тиску: регулярні заняття з моделюванням кризових ситуацій підвищують здатність бригади діяти ефективно під час реальних викликів.

Зменшення та контроль динаміки

Контроль динаміки в роботі бригади передбачає попередження та мінімізацію чинників стресу до того, як вони переростуть у проблему:

• «СТОП» — 10 секунд: у критичних ситуаціях короткий тайм-аут (10 секунд для оцінки ситуації) допомагає уникнути поспішних рішень та зменшити кількість помилок.
• Використання періодів низької динаміки: застосування моментів зниженого навантаження для прогнозування та підготовки до можливих криз зменшує пікові навантаження.
• Контрольні списки та стандартні операційні процедури (СОП): використання перевірених алгоритмів забезпечує спільне розуміння дій, знижує невизначеність і оптимізує процеси.

Інтеграція стратегій

Впровадження наведених стратегій дає змогу медичним бригадам ефективно контролювати стрес, підвищувати результативність роботи та керувати динамікою взаємодії. Це сприяє поліпшенню якості надання допомоги пацієнтам і створює безпечніше робоче середовище.

Кожний компонент — від виявлення ознак стресу до формування взаємозалежності у команді та застосування короткочасних тайм-аутів — має ключове значення для забезпечення стійкості бригади, яка здатна зберігати професіоналізм і контроль у складних умовах.

Набір стратегій щодо людського фактора: мінімізація вразливостей у динамічних та складних ситуаціях

Людський фактор є багатокомпонентним явищем, що формується поєднанням поведінкових особливостей, індивідуальних характеристик та умов середовища. Усвідомлення цих чинників є необхідним етапом. Наступним завданням є визначення практичних способів, які інструктори бригад транспортування пацієнтів у критичному стані (CCTT) можуть застосовувати для зменшення негативного впливу людських обмежень, особливо в умовах високої динаміки та складності.

Для цього інструкторам рекомендується використовувати підходи, систематизовані у Таблиці 2 «Набір стратегій щодо людського фактора». Цей інструмент містить цільові стратегії, спрямовані на підвищення надійності дій у високоризикових умовах.

У таблиці представлено шість основних напрямів, кожен з яких орієнтований на подолання визначених вразливостей. Їх послідовне застосування сприяє стійкому підвищенню ефективності як окремих фахівців, так і бригади в цілому.

Таблиця 2: Стратегії мінімізації впливу людського фактора

Комплексний посібник із симуляційного навчання

---

Симуляційне навчання є одним із ключових інструментів медичної освіти. Воно дозволяє медичним бригадам відпрацьовувати навички у контрольованому та максимально наближеному до реальності середовищі.

Цей розділ висвітлює основні принципи розробки та проведення ефективних симуляційних занять, спрямованих на підвищення результативності роботи бригади, поліпшення результатів лікування пацієнтів та забезпечення високого рівня готовності до дій у надзвичайних ситуаціях.

Планування симуляційних занять

Ефективне симуляційне навчання потребує ретельного планування. Кожний сценарій повинен:

• відображати реальні клінічні виклики;
• відповідати визначеним навчальним цілям;
• сприяти формуванню як індивідуальних компетентностей, так і злагодженої командної роботи.

Для цього застосовуються стандартизовані шаблони, розроблені у межах курсу CCT, що забезпечують відтворення критичних аспектів медичних надзвичайних ситуацій.

Рисунок 6: Приклад шаблонів симуляцій у додатках

Огляд шаблонів симуляцій

Шаблони класифікують симуляційні сценарії за визначеними параметрами, що спрощує їх підготовку та проведення. Такий структурований підхід забезпечує послідовність і повноту охоплення необхідних навичок і дій.

Розробка сценарію

• Фази сценарію — кожний сценарій поділяється на фази з визначеними завданнями та цілями. Покрокове ускладнення дозволяє слухачам поступово нарощувати навички.
• Критичні дії та можливі помилки — визначаються дії, які мають ключове значення для результатів лікування. Одночасно вказуються типові критичні помилки, щоб підготувати бригаду до їх уникнення.
• Показники ефективності — до сценарію інтегруються критерії, зокрема командна взаємодія, якість комунікації (у тому числі «закрита петля») та ситуаційна обізнаність.

Розподіл ресурсів

• Обладнання та ролі — застосовуються контрольні списки для підготовки обладнання та визначення ролей. Це забезпечує готовність до проведення симуляції, включаючи підтримання прохідності дихальних шляхів, вентиляцію, кровообіг та інші медичні втручання.
• Симуляційне середовище — надаються інструкції щодо підготовки середовища, яке максимально наближене до реальних умов: розміщення обладнання, положення пацієнта, налаштування моніторингу.

Комунікація та брифінг

• Брифінг перед симуляцією — усім слухачам надається вступна інформація про цілі, структуру сценарію та розподіл ролей. Це створює умови для зосередженого й ефективного навчання.

Висновок

Включення зазначених елементів у планування симуляційних занять дозволяє створити ефективне навчальне середовище. Такий підхід підвищує впевненість і навички слухачів, а також формує готовність діяти під тиском у реальних надзвичайних ситуаціях.

Ключові поняття симуляційного навчання

ОБГОВОРЕННЯ ТА РЕФЛЕКСІЯ

Уявіть навчальне середовище, у якому кожна дія під час симуляції та кожне ухвалене рішення стають кроком до глибшого розуміння й вищої результативності. Рефлексивний етап після симуляції перетворює рутинні вправи на цілісний навчальний досвід і зосереджується на трьох взаємопов’язаних компонентах: клінічній, командній та комунікаційній компетентностях.

Виміри інтегрованих компетентностей (див. Рисунок 7)

Клінічна компетентність: Визначає рівень професійної майстерності медичного працівника у виконанні процедур, втручань та клінічних завдань. Є ключовою передумовою безпеки пацієнта. У симуляціях оцінка та вдосконалення клінічних навичок безпосередньо сприяють підвищенню якості діагностики, лікування та ефективності медичної допомоги.

Командна компетентність: Відображає здатність медичних працівників працювати спільно, координувати дії та підтримувати ефективну комунікацію. Безпека пацієнта значною мірою залежить від командної злагодженості. У симуляційних сценаріях відпрацювання командної взаємодії зменшує ризик помилок, забезпечує безперервність процесів і підвищує загальну якість надання допомоги.

Комунікаційна компетентність: Охоплює вміння чітко, своєчасно та зрозуміло передавати інформацію всередині бригади та пацієнту. Ефективна комунікація є критично важливою для безпеки пацієнта. У симуляціях лаконічний і точний обмін інформацією гарантує своєчасне виконання ключових дій, знижує ризик непорозумінь і сприяє скоординованій роботі бригади.

Рисунок 7: Виміри компетентності під час обговорення

Вимір I: Клінічна та комунікаційна компетентність

Клінічна компетентність потребує підтримки через чітку й точну комунікацію. Здатність доступно пояснювати складну медичну інформацію пацієнтам і колегам підвищує якість прийняття рішень та забезпечує безпеку пацієнта. Ефективна комунікація також сприяє обміну клінічними знаннями всередині бригади.

Вимір II: Клінічна та командна компетентність

Клінічна й командна компетентності є взаємопов’язаними. Наявність клінічно компетентного фахівця підсилює можливості всієї бригади, а ефективна командна взаємодія підвищує результативність індивідуальних клінічних навичок. Поєднання цих двох вимірів формує комплексний підхід до безпеки пацієнта, коли внесок кожного спеціаліста інтегрується у колективну здатність надавати якісну допомогу.

Вимір III: Командна та комунікаційна компетентність

Командна компетентність значною мірою залежить від якості комунікації. Високий рівень комунікаційних навичок забезпечує узгодженість дій, безперервний обмін інформацією та знижує ризик непорозумінь. У свою чергу, ефективна командна робота підсилює вплив комунікації, оскільки злагоджена бригада здатна швидко й адекватно реагувати на отриману інформацію.

Обговорення

Структура процесу

Обговорення має чітко визначені етапи:

• Початок — слухачі висловлюють свої початкові враження та реакції.
• Основна частина — проводиться аналіз перебігу подій, розглядаються альтернативні рішення та стратегії.
• Завершення — формулюються висновки і визначаються напрями подальшого вдосконалення.

Для структурування процесу використовуються методики Plus/Delta та STAR-AR, які дають змогу слухачам визначити сильні сторони та сфери для покращення.

Обговорення не є сесією критики. Це навчальний процес, спрямований на усунення неефективних моделей поведінки та формування нових стратегій.

Зосередження на трьох ключових вимірах компетентності — клінічному, командному та комунікаційному — робить обговорення ефективним інструментом для підвищення безпеки пацієнта та розвитку командної взаємодії.

Під час обговорення увага зосереджується не на переліку помилок, а на:

• визначенні суті проблеми,
• виявленні її першопричин,
• сприянні самостійному усвідомленню слухачами цих причин.

Кожний вимір компетентності аналізується окремо, щоб зрозуміти, де виникли труднощі та як вони вплинули на командну роботу.

Обговорення дозволяє:

• виявити поведінкові патерни, які потребують змін;
• запровадити інструменти для корекції;
• підтримувати культуру безперервного навчання та безпеки.

Цей процес формує у медичних працівників здатність усвідомлювати власні дії, аналізувати їх вплив на результати лікування та робити внесок у розвиток культури якості й безпеки у сфері охорони здоров’я.

Процес рефлексії

Учасники курсу проходять процес рефлексії, послідовно аналізуючи власні дії у межах трьох вимірів компетентності — клінічного, командного та комунікаційного. Обговорення стосується конкретних випадків, у яких прийняті клінічні рішення, командна взаємодія та комунікація виявилися ефективними або, навпаки, мали недоліки. Такий підхід допомагає виявляти ключові проблеми та визначати першопричини кожної дії.

TEMP-2. Шаблон обговорення (див. Додаток 10)

Для впровадження принципів і технік обговорення у посібнику наведено стандартизований шаблон TEMP-2. Він використовується для структурованої фіксації спостережень та висновків під час обговорення з урахуванням трьох вимірів компетентності: клінічного, командного та комунікаційного.

Рисунок 8: TEMP-2. Шаблон обговорення

Розділ I. Клінічна компетентність

У цьому розділі фіксуються спостереження, пов’язані з клінічними діями та ухваленими рішеннями під час симуляції. Мета полягає у виявленні ділянок, де необхідне удосконалення клінічних навичок, а також у відзначенні випадків, коли клінічне судження було особливо результативним.

Розділ II. Командна компетентність

Розділ спрямований на аналіз взаємодії між членами бригади. Відображаються як приклади ефективної співпраці, так і ситуації, що потребують удосконалення динаміки командної роботи. Оцінюється рівень координації дій та взаємопідтримки.

Вимір III: Командна та комунікаційна компетентність

Командна компетентність значною мірою залежить від якості комунікації. Високий рівень комунікаційних навичок забезпечує узгодженість дій, безперервний обмін інформацією та знижує ризик непорозумінь. У свою чергу, ефективна командна робота підсилює вплив комунікації, оскільки злагоджена бригада здатна швидко й адекватно реагувати на отриману інформацію.

РОЗДІЛ 5. КУРС ДЛЯ ПРОВАЙДЕРІВ – ЩОДЕННИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

Для результативного проведення курсу необхідними є належна попередня підготовка та чітке планування. З цією метою кожен етап навчальної програми структуровано та розподілено за днями, що забезпечує послідовність, системність і досягнення навчальних цілей.

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСУ: ДЕНЬ 1

---

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСУ: ДЕНЬ 2

---

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСУ: ДЕНЬ 3

---

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСУ: ДЕНЬ 4

---

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1. ORG REGISTER: ШАБЛОН РЕЄСТРАЦІЇ НА КУРС ДЛЯ ПРОВАЙДЕРІВ CCT

---

ДОДАТОК 2. ORG ATTEND: ШАБЛОН ЩОДЕННОГО ЖУРНАЛУ ВІДВІДУВАННЯ

---

ДОДАТОК 3. ORG 3: ПРОГРАМА КУРСУ ДЛЯ ПРОВАЙДЕРІВ CCT (4 ДНІ)

---

ДОДАТОК 4. CHECKLIST: ШАБЛОН ЩОДЕННОГО КОНТРОЛЬНОГО СПИСКУ

---

ДОДАТОК 5. PREP 1: ЧЕК-ЛИСТ ОБЛАШТУВАННЯ ТА ПІДГОТОВКИ ЗАЛИ ДЛЯ ПЛЕНАРНИХ ЗАНЯТЬ

---

ДОДАТОК 6. PREP 2: ЧЕК-ЛИСТ ПІДГОТОВКИ СТАНЦІЙ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК / ВІДПРАЦЮВАННЯ

---

ДОДАТОК 7. PREP 3: ЧЕК-ЛИСТ ПІДГОТОВКИ КЛІНІЧНИХ СИМУЛЯЦІЙНИХ СТАНЦІЙ

---

ДОДАТОК 8. PREP 4: ЧЕК-ЛИСТ ПІДГОТОВКИ СИМУЛЯЦІЙНОЇ СТАНЦІЇ В УМОВАХ АВТОМОБІЛЯ ЕМД

---

ДОДАТОК 9. BLANK TEMPLATE: ШАБЛОН КОНТРОЛЬНОГО СПИСКУ ДЛЯ ПРОЄКТУВАННЯ СЕСІЇ

---

ДОДАТОК 10. TEMP 1: ШАБЛОН ОБГОВОРЕННЯ

---

ДОДАТОК 11. SIM: ШАБЛОНИ СИМУЛЯЦІЙ

---