3. Медична допомога в тактичних умовах. Прохідність дихальних шляхів

Можливі причини зміненого психічного статусу: черепно-мозкова травма (ЧМТ), шок, гіпоксія та знеболювальні препарати. Поранений може протистояти роззброєнню. Може бути корисним сказати «нехай Сміт потримає вашу зброю, поки я проведу обстеження», щоб поранений погодився віддати зброю.

• Позиція відновлення захищає від блювання й аспірації. Ще раз відзначимо, що при проникаючих травмах голови та шиї стабілізація шийного відділу хребта не потрібна.
• Поранені з важкими травмами обличчя часто можуть забезпечити прохідність своїх дихальних шляхів за допомогою сидячої позиції з нахилом уперед. Дозвольте їм самостійно прийняти таку позицію, якщо їм це вдається. Можливо, вам доведеться зробити хірургічну маніпуляцію на дихальних шляхах в позиції пораненого сидячи.
• Для надгортанного повітропроводу найкраще годиться I-Gel, оскільки наповнена гелем манжета спрощує його введення без необхідності роздування та моніторингу. При використанні надгортанного повітропроводу з наповненою повітрям манжетою слід контролювати тиск у ній, щоб уникнути надмірного надуву, особливо під час тактичної евакуації повітряним шляхом зі супутніми перепадами тиску.
• У поранених з травмами обличчя і рота або опіками обличчя та підозрою на інгаляційне ураження дихальних шляхів метод введення носоглоткового або надгортанного повітроводу може виявитися непридатним, а тому знадобиться хірургічна крікотиреотомія.
• Хірургічну крікотиреомію не слід здійснювати у поранених без свідомості, які не мають безпосереднього ураження дихальних шляхів, окрім випадків, коли введення носоглоткового та/або надгортанного повітроводу не забезпечило прохідність дихальних шляхів.

Крікотиреомія є складною у виконанні. Військовим медикам часто не вдається її належне проведення безпосередньо на полі бою: відсоток невдач складає 33%. Це технічно найскладніша процедура для медиків, санітарів та рятувальників.

В процесі підготовки військові медики повинні виконати крікотиреотомію щонайменше п'ять разів на анатомічно реалістичній моделі.

Історичний огляд сучасних військових конфліктів свідчить, що проблеми з прохідністю дихальних шляхів є причиною 1-2% від загальної кількості бойових втрат. У цьому дослідженні розглядається специфічне втручання, а саме догоспітальна крікотиреотомія у бойових умовах, із використанням щонайширших досліджень цивільних медиків як історичний контроль.

Більшість пацієнтів, яким зробили догоспітальну крікотиреотомію, померли (66%). Найбільша кількість серед тих, хто вижив отримали вогнепальні поранення обличчя та/або шиї (38%), далі слідує група з вибуховими травмами обличчя, шиї та голови (33%). У військових медиків при виконанні цієї процедури відсоток невдач складає 33% в порівнянні з 15% у лікарів і парамедиків. Незначні ускладнення спостерігалися в 21% випадків. Коефіцієнт виживання та відсоток ускладнень в історичних цивільних дослідженнях медиків, які виконували догоспітальну крікотиреотомію, є аналогічним. Однак відсоток невдач для військових медиків є в три-п'ять разів вищим, ніж в аналогічних цивільних дослідження.

CricKey — це новий хірургічний крікотиреотомічний пристрій, який об’єднує в собі функції трахеального гака, стилета, дилататора та бужа у поєднанні з канюлею Мелкера для дихальних шляхів. У цьому дослідженні порівнюється хірургічна крікотиреотомія зі стандартною відкритою процедурою з методикою CricKey.

Серед учасників були військові медики армії США, акредитовані на базовому рівні екстреної медичної допомоги. Після короткого ознайомлення з анатомією та демонстрації процедур 15 військових медиків з мінімальною підготовкою виконували в довільному порядку стандартну відкриту хірургічну крікотиреотомію та хірургічну крікотиреотомію методом CricKey на трупах. Військові медики продемонстрували швидшу вставку трубки методом CricKey у порівнянні зі стандартною відкритою хірургічною технікою. Успішність першого проходу суттєво не різнилася між техніками.

Керівні принципи забезпечення життєдіяльності при важких травмах та доктрина догляду за пораненими рекомендують застосовувати торакоцентез за допомогою голки (торакостомію) для екстреної допомоги при напруженому пневмотораксі. У надзвичайних ситуаціях необхідна відтворювана, проста й ефективна стандартна методика для допомоги при такому загрозливому для життя стані як пневмоторакс. У цьому дослідженні оцінено товщину стінки грудної клітки у військових передового розгортання трьох родів військ методом ретроспективного аналізу результатів автопсії з використанням мультидетекторної КТ трупів загиблих військових в Інституті патології Збройних Сил.

Якщо торакоцентез виконується ангіокатетером або голкою недостатньої довжини, то процедура буде невдалою. Рекомендовані процедури для торакоцентезу за допомогою голки з метою усунення напруженого пневмотораксу слід адаптувати до використання ангіокатетера або голки достатньої довжини. Ангіокатетер завдовжки 8,255 см (3.25 дюйми) досягає плеврального простору в 99% випадків у цій серії.