У цьому модулі розглядається надання допомоги при опіках у польових умовах, виділяючи вашу роль як бойового медика.
У цьому модулі обговорюється надання допомоги при опіках в польових умовах, підкреслюючи вашу роль як бойового медика в цьому процесі. Проводити оцінку та надавати допомогу при опіковій травмі вчать на тренінгах для бійців-рятувальників. Важливо бути обізнаним щодо рівня їх підготовки та очікуваних навичок, аби продовжити надання допомоги пораненому та, можливо, розпочати більш складне лікування.
У модулі «Опіки» є 6 теоретичних та 2 практичні навчальні цілі.
Ви навчитеся визначати особливості, пов’язані з безпекою місця події, а також дії, яких потребує травмований постраждалий з опіками перед початком оцінки його стану та надання допомоги; види та ступені тяжкості опіків відповідно до загальноприйнятої класифікації; і як вирахувати площу опіку поверхні тіла за допомогою «Правила дев’яток».
Крім цього, ви зможете назвати прогресивні стратегії та обмеження надання допомоги при опіках в польових умовах, а також визначити покази, протипокази та методи введення Рінгер-лактату постраждалому.
Практичні навички включають накладання сухої стерильної пов’язки, демонстрацію методів запобігання втратам тепла (гіпотермії) та проведення, за потреби, рідинної ресусцитації при опіках.
Пам’ятайте, зараз ви перебуваєте у фазі Допомоги в польових умовах, тому фокус уваги зміщується від негайної зупинки загрозливої для життя кровотечі (яка проводилась у фазі Допомоги під вогнем) до повторної оцінки всіх попередніх втручань з наступною профілактикою та лікуванням інших травм і ускладнень, в тому числі й опіків.
Опіки є частиною етапу «Рани» («Wounds»), позначеного літерою «W» в алгоритмі MARCH PAWS.
Опіки можна отримати під час перестрілок, вибухів (саморобного вибухового пристрою(СВП) або СВП у транспортному засобі (СВПТЗ)), авто- або авіакатастроф. Причиною опіку може стати контакт з електричним, термічним або хімічним джерелом. Кожен з цих варіантів має свої особливості, які стосуються безпеки середовища та принципів надання належної допомоги постраждалому.
Опіки спостерігаються у 5-15% травмованих бійців. Незважаючи на те, що під час останніх збройних конфліктів було досягнуто значного прогресу в наданні допомоги пораненим з опіками, лікування таких пацієнтів має свої унікальні складнощі та особливості.
Поєднання опікових і неопікових травм призводить до синергічного збільшення рівня смертності. Це часто буває наслідком поєднання інгаляційного пошкодження чи опікового шоку з геморагічним шоком, через що критично важливим є прийняття правильних рішень щодо надання допомоги та призначення лікування.
Втрата епідермального бар’єру спричиняє втрату вологи та рідини, втрату тепла, відсутність захисту від інфекції та початок запального процесу. Інститут хірургічних досліджень Армії США (USAISR) є провідним закладом з лікування опіків у військовослужбовців Збройних сил США. Там проводяться інноваційні дослідження для визначення технік та методів покращення прогнозу серед військових, які постраждали від опіків.
Травмований постраждалий з опіками – це, перш за все, постраждалий з травмою. Незважаючи на те, що опіки можуть відволікати на себе увагу, ви повинні, перш за все, надати допомогу при всіх пораненнях, які загрожують життю, діючи за алгоритмом MARCH PAWS. Пам’ятайте, що всі втручання під час надання допомоги при травмах можна проводити на поверхні ураженої опіком шкіри або через неї
У випадку ураження електричним струмом, перш за все, необхідно, вимкнути живлення, якщо це можливо.
В іншому випадку – від’єднайте пораненого від джерела струму за допомогою предмета, що не проводить електричний струм, наприклад дерев’яної палиці. Потім перемістіть постраждалого в безпечне місце.
Окрім опіків, ураження струмом низької напруги, наприклад, зі стінної розетки, може викликати аритмію. Ураження струмом високої напруги, наприклад, від високовольтних ліній, може спричинити глибоке ушкодження тканин, а також призвести до вибуху, який стане причиною появи інших тупих травм.
Термічне ураження є найбільш поширеною причиною опіків, що передбачає пряме пошкодження шкіри та підлеглих тканин внаслідок дії тепла або полум’я. Оскільки температура джерела тепла та час його контакту зі шкірою визначають глибину опіку, першим кроком є зупинка дії джерела опіку. Це може бути виконано шляхом гасіння полум’я або переміщення постраждалого далі від джерела тепла, проте завжди пам’ятайте про власний захист від опіків під час надання допомоги.
Для оцінки та лікування опіку, зріжте одяг навколо обпеченої ділянки та обережно приберіть його. Якщо одяг прилип до місця опіку, обріжте тканину навколо та залишіть прилиплу частину на місці. Не намагайтеся віддерти її з місця опіку. Уникайте необережного контакту або подальшого пошкодження обпечених ділянок під час переміщення пораненого.
Хімічні опіки можуть бути спричинені багатьма видами хімічних речовин, присутніх у транспортних засобах, техніці та навіть у деякій зброї.
Прикладом такої хімічної речовини є білий фосфор. Його можна знайти в танкових, мінометних і артилерійських снарядах. Білий фосфор самозаймається при контакті з повітрям, утворюючи жовте полум’я та білий дим у ложі рани.
Для запобігання подальшому горінню, занурте уражену ділянку в воду.
За відсутності такої можливості необхідно створити поверх опіку вологий бар’єр шляхом використання змоченої водою марлі, одягу або навіть грязюки, та накладання зверху оклюзійної пов’язки. Занурення ураженої ділянки під воду припиняє надходження кисню, який викликає горіння.
Повідомте всіх рятувальників про наявність у пораненого хімічних опіків. Вони становлять підвищений ризик для інших медиків, тому інформація щодо уражень має бути повідомлена чітко і ясно.
Опіки класифікують за ступенем тяжкості. На слайді представлені зображення, які допоможуть визначити тяжкість опіку на основі його глибини.
У Картці пораненого Форма DD 1380 ТССС необхідно задокументувати відсоток ураженої площі тіла пораненого. В її оцінці допоможе «Правило дев'яток». На схемі зображені приблизні значення для кожної ділянки тіла:
Виділено 11 ділянок, кожна з яких займає 9% площі поверхні тіла (голова, верхні кінцівки, передня та задня поверхні нижніх кінцівок, а також передня та задня частини тулуба, які мають по ДВІ 9% ділянки). Загальноприйнято, що розмір долоні становить приблизно 1% від площі тіла. Під час оцінки найпростіше округлити відсоток опіку до найближчого десятка. Якщо опік займає половину передньої або задньої поверхні ділянки, площа ураження становитиме половину від стандартного значення для неї.
Наприклад, якщо є опік половини передньої поверхні верхньої/нижньої кінцівки, це буде становити 1/2 від 9%, тобто 4,5%. При ураженні половини передньої частини тулуба, скажімо, грудей або живота, площа опіку складатиме 1/2 від 18%, або 9%. Пам’ятайте, чим більший відсоток опікової поверхні, тим вищий ризик розвитку гіпотермії.
У цьому прикладі опік охоплює ліву половину передньої поверхні тулуба, що становить 9%, всю ліву верхню кінцівку (передню та задню поверхні), що складає 9%, та передню поверхню лівої нижньої кінцівки, що також дорівнює 9%. Таким чином, загальна площа поверхні тіла, уражена опіком, становить 27%. При використанні даного показника для підрахунку об’єму рідин для ресусцитації, його необхідно округлити до 30%.
Інгаляційне ушкодження може викликати значні труднощі, пов’язані з прохідністю дихальних шляхів та диханням. Інгаляційне пошкодження необхідно запідозрити у пораненого, що перебував у закритому просторі, такому як транспортний засіб, будівля або палаючий відсік корабля в морі. Ознаки, виявлені під час фізикального огляду, що вказують на інгаляційне ураження, включають опіки обличчя, мокротиння з часточками попелу та сажі, стридор, захриплість або кашель. У таких пацієнтів необхідно приділяти особливу увагу прохідності дихальних шляхів.
Опіки обличчя, особливо ті, що виникають у закритих приміщеннях, можуть бути асоційовані з інгаляційним пошкодженням. Необхідно здійснювати активне спостереження за станом дихальних шляхів та сатурацією киснем таких пацієнтів, а також розглянути можливість проведення раннього хірургічного забезпечення прохідності дихальних шляхів у разі розвитку дихальної недостатності або зниження насичення крові киснем.
Інгаляційне пошкодження може швидко порушити прохідність дихальних шляхів внаслідок набряку, через що ви маєте бути готові до проведення ранніх і, можливо, розширених втручань для відновлення прохідності дихальних шляхів. Може виникнути потреба в хірургічному втручанні для забезпечення прохідності дихальних шляхів в обхід набряку верхніх дихальних шляхів і ротоглотки. Необхідно уважно спостерігати за станом таких постраждалих щодо порушення прохідності дихальних шляхів. Не вводьте назофарингеальний або надгортанний повітровід пораненим з підозрою на інгаляційне пошкодження, оскільки за наявності характерних ознак порушення прохідності дихальних шляхів у поранених з опіками слід виконати відновлення прохідності дихальних шляхів хірургічним шляхом.
Усі процедури, передбачені TCCC, можна виконувати на поверхні або через обпечену шкіру постраждалого.
Зніміть годинник та ювелірні прикраси, які є на обпечених ділянках, для запобігання ішемії при розвитку набряку. Якщо є можливість, накрийте місце опіку сухою стерильною пов’язкою. За наявності значних опіків (>20%) загорніть пораненого у рятувальну термоізоляційну ковдру (з набору для попередження гіпотермії), щоб накрити уражені ділянки тіла та запобігти розвитку гіпотермії.
ВЖИЙТЕ РАННІХ та активних заходів щодо попередження подальшої втрати тілом тепла.
Завжди будьте уважні у випадку опіків, поєднаних із масивною кровотечею. Перш за все, переконайтесь, що кровотеча зупинена.
Пацієнти з опіками дуже схильні до розвитку гіпотермії. Особливу увагу слід приділити бар’єрним методам запобігання втрати тепла. Якнайшвидше перемістіть поранених із землі на ізольовану поверхню.
У випадку значних опіків з ураженням >20% площі поверхні тіла, розгляньте можливість загортання пораненого в термо/гідроізоляційну ковдру для накриття уражених ділянок та попередження розвитку гіпотермії.
Незалежно від температури навколишнього середовища, застосовуйте активні методи профілактики/лікування гіпотермії в пацієнтів з опіками.
Пам’ятайте про вплив теплої та холодної погоди. Крововтрата може призвести до зниження температури тіла пораненого навіть за високої температури повітря. Ніколи не накривайте турнікет; зберігайте його видимим, щоб медики могли легко його знайти.
Для лікування болю при опіках можна виконати знеболення. Опіки самі по собі не є показом для призначення антибіотиків, проте їх слід ввести пораненому у випадку проникаючого поранення з метою запобігання інфекції.
Проведення рідинної ресусцитації у постраждалих з опіками підпорядковується «Правилу десяток» Інституту хірургічних досліджень Армії США. У випадку опіків >20% загальної площі поверхні тіла, розпочніть рідинну ресусцитацію одразу після встановлення ВВ або ВК доступу.
ПАМ’ЯТАЙТЕ: Якщо у постраждалого одночасно розвиваються геморагічний та опіковий шок, ресусцитація при геморагічному шоку має пріоритет перед ресусцитацією при опіковому шоку.
Використовуйте лактат Рінгера, фізіологічний розчин або 6% розчин гідроксиетилкрохмалю.
При використанні гідроксиетилкрохмалю слід вводити не більше 1000 мл розчину, після чого за потреби продовжити інфузію лактатом Рінгера або 0,9% NaCl.
Початкова швидкість ВВ/ВК інфузії становить «% обпеченої площі поверхні тіла» x 10 мл/год для дорослих з вагою 40-80 кг. На кожні 10 кг ваги понад 80 кг збільшуйте початкову швидкість введення на 100 мл/год.
Розгляньте можливість оральної регідратації при опіках до 30% загальної площі поверхні тіла, якщо поранений притомний та може ковтати.
PDF Картка практичної навички Накладання пов’язки при опіках
У цьому модулі розглядалось надання допомоги при опіках.
Ми визначили пріоритети лікування поранених із травмами та опіками, а також особливості забезпечення прохідності дихальних шляхів у постраждалих з інгаляційними ушкодженнями.
Ми розглянули причини виникнення опіків, їх види та класифікацію за ступенем тяжкості, а також принципи підрахунку ураженої опіками площі поверхні тіла.
Був продемонстрований підрахунок площі опіків за «Правилом дев’яток» та розрахунок потреби у рідині для ресусцитації за «Правилом десяток» USAISR.
Крім цього, ми продемонстрували накладання пов’язки на ділянку опіку та застосування методів запобігання втраті тепла у постраждалого з опіками.
Щоб завершити цей модуль, перевірте вивчене за допомогою запитань, поданих нижче (відповіді знаходяться під зображенням).
Відповіді
Яку пов'язку необхідно накласти на ділянку опіку?
Суху стерильну пов’язку.
Що необхідно зробити в першу чергу при наявності пораненого з опіком від дії електричного струму?
Вимкніть джерело електричного струму, якщо це можливо; в іншому випадку – від’єднайте пораненого від джерела струму за допомогою предмета, який не проводить електричний струм, наприклад, дерев’яної палиці.
Що необхідно зробити в першу чергу при наявності пораненого з термічним опіком?
Зупиніть дію джерела горіння.
За якого відсотка обпеченої площі поверхні тіла необхідно розпочати проведення рідинної ресусцитації?
У випадку опіків > 20% площі поверхні тіла розпочніть рідинну ресусцитацію одразу після встановлення ВВ/ВК доступу.
Якою буде швидкість інфузії людині з вагою 90 кг та опіком 40% поверхні тіла відповідно до «Правила десяток» USAISR?
500 мл/год.
Початкова швидкість ВВ/ВК введення рідини становить «% обпеченої площі поверхні тіла» x 10 мл/год для дорослих з вагою 40-80 кг.
На кожні 10 кг ваги понад 80 кг збільшуйте початкову швидкість введення на 100 мл/год.
40% x 10 мл/год = 400 мл/год
400 мл/год + 100 мл/год = 500 мл/год
Ви можете обговорити цей матеріал на форумі ТССС
